План до образу катерини з твору "наймочка"

напевно, в житті кожної людини рано чи пізно настає такий момент, коли вона відкидає всі свої щоденні турботи й проблеми, відсторонюється від буденної суєти і замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у світ. і, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може відповісти на це запитання. однак чи це можливо? хтось мріє про матеріальні блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим і живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чітко й без на гань визначити сенс свого життя.

питання сенсу життя – це одвічне питання, яким людина переймається з давніх-давен. філософи, митці, представники найрізноманітніших наук в усі часи вирішували його по-різному. одні вважали, що життя -і і,е постійна боротьба за власне існування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова л. костенко: «життя, мабуть, цо завжди колізей…»), інші стверджували, що людина .живе на землі для того, щоб творити, виражати себе в мистецтві…

український філософ і педагог г.  сковорода  сенс людського життя вбачав у постійному пізнанні світу й себе самого, у невтомному прагненні здобувати знання й збагачуватися інтелектуально. у своїй знаменитій поезії «всякому городу нрав і права…» він наголошує на тому, що кожен по-своєму визначає життєві цінності та ідеали, яких прагне, однак найголовніше, на його думку, для людини – це мудрість, заради якої вона й мусить жити:

а мні одна только в світі дума, как би умерти мні не без ума.

скільки існує людство, стільки існує й питання про сенс його існування. воно завжди відкрите, бо кожен по-своєму, індивідуально намагається на нього відповісти. мені ж найбільше імпонують слова о. гончара, який стверджував, що «саме в людяності людини, в її мужності, здатності любити, в силі творчій, у моральній чистоті полягає найвища духовність, що становить істинний сенс життя людей на планеті».

людина може прожити лише одне життя. на жаль, а може, й на щастя, вона не зуміє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, відновити… тому мені здається, що сенс життя полягає в умінні жити та почувати себе щасливим. а вміння жити, на мою думку, це не лише бажання отримувати задоволення від навколишнього світу, не лише потреба у професійній чи творчій саморе-алізації, а й внутрішня потреба дарувати добро іншим людям, робити їх щасливими й завжди усміхненими. я вважаю, що головне для кожного з нас – усвідомити, що сенс нашого власного життя – це ще й сенс життя інших людей, тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам’ятати, що живемо ми не заради себе, а заради самого життя на нашій планеті.

Уповісті м.коцюбинського "дорогою ціною" у творі використані символічні образи вітру, часу, вічності у творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. пам’ятаємо, що вона має символічне значення. таке ж навантаження несе і образ вітру.(«що не кажіть, а він живий, той вітер. він летить іздалеку, понад селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»). образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. і в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – остапа і соломії. такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. так у творі вимальовується і образ часу та вічності. у народній творчості вітер – символ волі. тому автор використовує для тог, щоб підкреслити, що остап на все життя зберіг любов до волі. остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. треба тільки уміти слухати»).