Що символізує чорний крук у поезії в. сосюри «сад». a) поразку під час бойових дій; б) зовнішнього ворога, який посягає на незалежність держави; b) присмерк втраченої національної гідності й незалежності; г) внутрішнього ворога (власні недоліки нації – інертність, збайдужілість

Елеко, біла лелеко,  ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та,  хто мостить своє гніздо на хаті, ти твориш загадку  про саму себе за ознакою: та, хто літає далеко,  та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:   на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —  ти твориш загадку про саму себе за ознакою:   та, на кого ми замовляли майбутній урожай  навесні, у день благовіщення, 7 квітня;   ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті,  ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті  і приносиш у той двір щастя:   господар хати з того часу, як  ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо,  пильно оберігає його — дітям своїм каже:   не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,  не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,  не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,  не можна займати тебе, біла лелеко, саму  і твого лелечича,  не можна убивати тебе, біла лелеко, саму  і твого лелечича, і твоїх лелеченят,  не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,  не можна навіть брати у руки  твоїх, біла лелеко, яєць,  не можна навіть брати у руки  твоїх, біла лелеко, лелеченят,  не можна навіть вилякувати  тебе, біла лелеко, з гнізда,  не можна навіть подовгу задивлятися  на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! —  бо ти, біла лелеко, є птахом,  на якого ми замовляли майбутній урожай  навесні, у день благовіщення, 7 квітня:   як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним,  як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере,  як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере,  як тебе, біла лелеко, і твого лелечича ніхто не займатиме,  як тебе, біла лелеко, і твого лелечича,  і твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме,  як ніхто навіть не полізе  до твого, біла лелеко, гнізда,  як ніхто навіть не візьме у руки  твоїх, біла лелеко, яєць,  як ніхто навіть не візьме у руки  твоїх, біла лелеко, лелеченят,  як ніхто навіть не вилякає  тебе, біла лелеко, з гнізда,  як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу  на тебе, біла лелеко, як ти сидітимеш у гнізді,  так і наша засіяна житом нива розвиватиметься

Устатті розглядається хрестоматійний твір м. коцюбинського “intermezzo” з позицій становлення імпресіоністичного письма в українській літературі початку хх століття. показано, що поетика новели, яка репрезентує синтез первин лірики, епосу та драми, виявляє ознаки схожості з японською безсюжетною прозою, за приклад якої в роботі правлять дзуйхіцу сей-сьонаґон. у зв'язку з утвердженням у сучасному українському літературознавстві думки про імпресіонізм як стильову домінанту прози михайла коцюбинського зростає інтерес до пізнання секретів творчої лабораторії митця, одним із яких є багата сенсуальна образність. ритміка його мови, колір, рух, світло, дотикові та рухові враження - все це “ті засоби, які його творам нестаріючих рум'янців життя ”. жоден дослідник творчості м. коцюбинського не оминув увагою новелу “intermezzo” - твір, де виражальну роль відіграють сенсорні образи, що зміну внутрішніх почуттєвих станів автора; де “чарують незвичайною гармонією барв, світла, звуків, пахощів мальовничі, експресивні пейзажі відлунює кукукання зозулі гудіння бджіл нагадує співучу арфу. і на цьому тлі виділяється пісня жайворонка”. в усій світовій літературі важко знайти письменника, який би так захоплено опоетизував красу сонячного, одягненого в зелень степу, як це михайло коцюбинський”, - стверджує м. костенко. мета статті - виявити концептуальні риси літературного й живописного імпресіонізму, відбитого у новелі “intermezzo” м. коцюбинського, зокрема у зіставленні з японською безсюжетною прозою. виклад основного матеріалу. імпресіоністичне бачення світу крізь призму звукової образності створюється завдяки оживленню природи, однак у кожного з письменників персоніфікація відбувається по-різному. так, оповідач “intermezzo” вслухається в кування зозулі, переходить на її мову, з чого починається поріднення митця з природою. з плином оповіді цей процес сягає рівня, на якому оповідач “індивідуалізує. стеблину, квітку, намагається побачити форму її руху, погладити, щоб відчути фактуру матеріалу, послухати шелест, почути запах ”, - залучає всі п'ять чуттів для пізнання природних явищ. висновки. стильова манера імпресіонізму, явлена в “intermezzo”, фіксує скороминуще враження зовнішнім знаком-словесним образом і водночас концентрує в ньому значний символіко-метафоричний потенціал. тому так часто ключовими є чуттєві (звукові, зорові, дотикові тощо) образи, посилені дієсловами руху, а іноді й елементами звуконаслідування. з огляду на це, важливим композиційним концептом імпресіоністичної оповіді в дослідженому творі є особлива поетичність викладу з застосуванням прийому одухотворення. це дає змогу зробити висновок про те, що імпресіонізм як художня парадигма пізнання дійсності органічно притаманний українській літературі. звернення до наукового визначення імпресіонізму та його стильових домінант, специфіки його літературного і живописного, українського та зарубіжного вимірів дозволило по-новому поглянути на, здавалося б, добре вивчений твір української малої прози - “intermezzo” м. коцюбинського, і це становить плідний ґрунт для порівняння не лише зі знаковими, ай з менш дослідженими явищами української літератури кінця хіх - початку хх століть. образно-звукові теми, які то доповнюють, то заперечують одна одну, всі разом поєднуються у прекрасну повнозвучну символічну картину, яка відбиває широкий спектр духовного життя людини й багатогранність буття взагалі.