Яких спокус у житті маю уникати и чому? на основі "двір життя"

Cпс контрольну напишу мабуть на 10

Для українців "енеїда" і. п. котляревського — високопатріотична епопея україни, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. письменник зображує енея і троянців, скріплених міцною дружбою. вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. у цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — низа та евріала.низ і евріал — земляки, обоє завербувались до війська енея і присягнули йому на вірність, вірні дружбі: від тебе не одстану зроду.з тобою рад в огонь і в воду.на сто смертей піду з тобой.вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов'язку: де общее добро в упадку,забудь отця, забудь і матку,лети повинность ісправлять.письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним. у своїх патріотичних думах низ і евріал не одиночки. коли вони розповіли троянцям про їх план — забратися в тил ворога вночі і перерізати їх, то останні захоплено вітали їх: троянці всі тут заревли.одважних стали обнімати.вилазка в стан ворога — це свідчення глибокого усвідомлення героями вірності присязі, саможертовній товариськості: як ми енею присягалидля його служби жизнь оддали.як відомо, у евріала є стара мати, а низ — сирота, тому низ умовляє товариша залишитись на варті, не ризикувати своїм життям, бо повинен жити заради матері старої. однак евріал залишається вірним батьківському заповіту: умри на полі, як герой.молодці намагалися довести свою вірність енеєві. "за честь і к князю за любов" вони пішли в стан ворога. вони на той світ одправляли ворогів, кололи, різали без розбору: любов к отчизні де героїть,там сила вража не устоїть,там грудь сильніша од гармат,там жизнь — алтин, а смерть — копіі лише несподівана поява рутульського полководця волсента з воїнами не дала врятуватись героям. піймали евріала і почали знущатися над ним, а цього не міг допустити низ; він пускає із своєї засідки спис у ворога і цим видає себе.життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг: так кончили жизнь козарлюги,зробивши славнії услугина вічність пам'яті своїй.високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг низа і евріала і такі герої поеми, як брати битіас і пандор, троянці геленор і сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — еней. отже, і. п. котляревський у своїй поемі "енеїда" оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.

  кожна людина народжується унікальною. як тільки дитинка вперше в житті відкрила очі, вона починає навчатися. день за днем вона пізнає все нове і нове, радіє кожній митті, але ось уже наш хлопчик чи дівчинка починають пізнавати світ все краще і краще і розуміють, що не все так просто, що не на всі питання є відповідь і що деякі питання краще залишити без відповіді. і хочеться сховатися від цього, втікати,   аж тут знаходьтеся просте вирішення всіх цих складних проблем, яке мучить нашу маленьку дитинку, все просто, забуть, не переймайся цим,   будь як всі, і в масі сірих людей настає

  а що як ні? що, якщо не залишати все як є, не забувати про проблеми, а намагатися знайти їх вирішення. що якщо не боятися поставити питання на яке немає відповіді, що якщо засумніватися в доводах геніях і сказати: "ні, все не так"?   хотілося б, щоб більшість людей так робили, але простіше сидіти і не думати про це. в одній із своїх книг рей бредбері написав, що людина, яка вміє розбирати телевізор набагато щасливіша, аніж та, яка намагається  виміряти і вичислити всесвіт, бо його не виміряти, не вичислити, не відчуваючи при цьому, як ти насправді нікчемний і самотній, але це ж не означає, що не варто намагатися.  сумніватися і думати не так як всі - непросто, більше того, зазвичай, наслідком цього є повна ізоляція суспільство інакодумця. жити з всіма простіше, але хіба ж можна тоді пізнати щастя, будучи частиною маси, забувши той дивний дитячий  світ, де все було таке нове і неповторне?   чи можна бути із закритими очима щасливим? напевне, так. але для чого себе позбавляти бачення? за  стіною із сірих людей, ховається щось страшне, від чого, моторошно в душі, але там ховається і щось воістину прекрасне. не варто боятися, не варто закривати  собі очі, адже лише пройшовши сіру стіну, лишивши позаду упередження, норми та   правила, які писалися століттями і сумніваючись кожної хвилині в вірності того, що навкруги, можна побачити те прекрасне, яка так близько від нас, та водночас так далеко.