Заміни словополучення одним словом. 1) засвітив своі золоті зірочки підбіл 2) жевріють перші квіточки 3) витинає круті колінця дрізд

1)зацвів 2)з'являються 3)співає

Легенда про лелекуце давня легенда. колись на світі панували звірі, а люди тільки-тільки з'явились з глини.дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.першим вийшов цар звірів лев, і сказав: - так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. я сам принесу людям їхнього первістка.усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через море-океан. лев не міг впоратись сам. тоді з води випірнула риба-кит і мовила: - я перенесу людське дитя на своїй спині, хай лев тільки донесе його до моря-океану.добре,- сказали звірі. - але за морем-океаном є великий непрохідний ліс-праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього.тут наперед вийшов чорний орел.- я перенесу через ліс-праліс.звірі погодились, та старий вовк заперечив: - ти орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але ліс-праліс дуже великий. чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань? орел задумався. так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.- гаразд, - погодився орел. - дійсно, це для мене може стати перешкодою. тому, замість мене полетить лелека. він долає дуже великі відстані, він подужає.наперед вийшов білий-білий лелека. поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру.- а для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі орел, - я тобі свою відзнаку.і провів своїм чорним крилом по крилі лелеки. кінчики крил білого лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака орла, і не варто зачіпати цю птицю.на тому й порішили.так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку.а зранку впав сніг - прийшла зима.звірі знову зібрались і зажурились. як бути тепер? зима, сніг та мороз можуть зашкодити.думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. та і лелека також білий - зима його не помітить.так і зробили звірі. спочатку лев приніс дитину до моря-океану, потім риба-кит несла її на своїй спині, а далі лелека переніс через ліс-праліс. немовля було закутане в білі пелюшки і зима не помітила ні її, ні білого лелеку. а чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців. з того часу і повелось, що дітей нам приносить лелека, бо люди його бачать останнім. насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от лев чи риба-кит. і навіть, коли настає зима, вона не може завадити. тому, що білий колір ховає усіх від її негод. а лелека прилітає і взимку, просто його не

Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу — з дорогою часто зв’язані зміни в людськім житті. поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. все, все може вибирати людина. і шляхи, якими піде. та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата». звернемо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, неначе йдеться про живу істоту, людину. шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї. завершується поезія «лебеді материнства» крилатою фразою, що здається створеною не симоненком менш як тридцять років тому, а в сиву давнину і самим народом,— стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину.