Який епизод з оповидання звук павутинки мени найбильше сподобався и чому? !

Хлопчики – наші однолітки. Вони здатні на вигадку, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зі зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами.

Так, у пригодах, у різноманітних приємних і неприємних ситуаціях як у Павлуся з Явою, гартується воля, характер людини і справжня дружба.

Напевно, головне, про що хоче сказати автор: дружба - це велика сила! І так важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Бо він-справжній!

Це і є те, чим можна виміряти дружбу!

_________________________

ІІ варіант.

Дружні стосунки є показником того, наскільки люди цікаві, важливі і цінні один для одного. Основними якісними показниками дружби є такі речі як довіра, терпимість, взаєморозуміння, взаємоповага, вміння піти назустріч і до бути поряд у важкій ситуації. Справжня дружба - це щось набагато більше, ніж приємне спілкування у веселій компанії.

Значення і цінність дружніх відносин вимірюється тим, що кожен може покластися на іншого в будь-якій ситуації або сам надати необхідну підтримку і до Як наприклад коли герої с повісті «Тореадори з Васюківки», Ява і Павлуша врятували життя песика, доклали для цього  багато зусиль, навіть ризикували життям. Ява повністю поклався на свого друга, коли поліз в коледец, а Павлуша тягнув за мотузку із криниці Яву із врятованим Собакевичем, не зважаючи на те як йому було важко це робити.

Коли люди дружать, кожен з них без коливань переживе з іншим як хвилини радості і щастя, так і складні ситуації, біди і невдачі, як це робили два кращіх друзів – Ява та Павлуша.

Объяснение:

Великий український поет Василь Симоненко у своєму прекрасному поетичному творі “Лебеді материнства” зміг успішно об’єднати тему любові до власної матері з любов’ю до своєї батьківщини. У творі автор відкриває думки матері щодо майбутнього свого сина. Мама розмірковує про те, що її синові належить пройти дуже багато. Будуть в його житті справжні друзі, буде багато дівчат. І, насправді, і тих, і інших можна вибирати, вдосконалюватися за життя, змінюючи коло своїх знайомств. У той же час варто відзначити, що мама впевнена у тому, що батьківщину людина змінити не може. Батьківщина дана такою, якою вона є, як і рідна мати. Як правило, мати любить свою дитину, якими б негативними рисами вона не володіла. У неї дійсно може бути безліч недоліків, але материнська любов перевершує все, про що б не йшла мова. Те ж саме можна сказати і про рідну країну. Батьківщину не можна вибирати. Багато людей незадоволені своєю батьківщиною, але вони просто не розуміють, що в житті не завжди є місце для вибору того, що тобі здається більш комфортним. У житті людини є щось більш важливе, ніж споживчий і цинічний підхід. Щоб бути справжньою людиною, важливо мати щось піднесене, духовне. Для цього потрібно цінувати батьківщину, незалежно від того, подобається вона тобі чи ні. Відмовитися від власної батьківщини – це абсолютно аморально. Я думаю, що автор хотів сказати у своїй поезії саме про це.

Говорячи особисто про мене і про моє ставлення до того, про що писав Василь Симоненко, я можу з упевненістю сказати, що я в повній мірі поділяю його думки щодо неможливості вибору матері і рідної країни. Людина є нерозривним породженням своїх батьків і своєї рідної землі. Вона не може їх зрадити, адже так вона ніколи не стане щасливою. Зраджуючи свою рідню, людина зраджує саму себе, свою сутність, адже людина нерозривно пов’язана як зі своєю батьківщиною, так і своїми батьками.

Объяснение:

Якось так вийшло.