Написать цитати лукаша, мавки, лісовика и лева из "лісова пісня "

лукаша:

лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.

 

  бо він уперше тута. він здалека,  не з сих лісів, а з тих борів соснових,  де наша баба любить зимувати; осиротів він з матір'ю-вдовою,  то дядько лев прийняв обох до

 

лукаш грає веснянки. мавка, слухаючи, мимоволі озивається тихесенько на голос мелодії

мавки:

з-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить мавка, в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.

 

лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, мавка кидається і хапає його за руку.

 

що ж, ти зовсім така,  як ді ба ні, хутчій як панна,  бо й руки білі, і сама тоненька,  і якось так убрана не по-  а чом же в тебе очі не зелені?

 

мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; лукаш, завваживши те, перестає грати.

лісовика:

  який-бо ти, дідусю, став суворий!  

се ти мене отак держати будеш,  як водяник русалку?

лева:

лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої  повстяної шапки-рогатки; убраний лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика  кошіль (торба) на широкому ремені.

 

тара́с бу́льба» — повість письменника миколи васильовича гоголя з циклу повістей «миргород». найдовша з повістей письменника. центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — україна першої половини 17 століття. головний герой — козацький полковник тарас бульба.

перша редакція повісті була опублікована в циклі «миргород» 1835 року. друга, перероблена редакція, вийшла 1842 року. саме друга редакція отримала позитивні оцінки російських літераторів. в першій редакції, на відміну від другої редакції твору, немає прославляння російського царя, відсутнє художнє описування запорізьких козаків, як прихильників росії та російськості, та відсутнє їхнє бажання приєднатися до росії.

до старого козацького полковника тараса бульби повертаються після випуску з київської академії два його сини — остап і андрій.

тарас бульба вирішує відправити остапа і андрія на запорозьку січ, бажаючи навчити їх бойового мистецтва, і зробити з них справжніх козаків. тарас наступного ж дня після приїзду синів хоче їхати. це викликає жаль у його дружини, яка дуже сумувала за своїми синами і змушена тепер з ними знову розпрощатись.

дорогою до січі тарас згадує своє життя. остап, старший син тараса, має суворий і мужній характер, але не позбавлений природної доброти, а тому також сумує за матір'ю. андрій, молодший син, також важко переживає прощання з матір'ю, але дорогою він згадує вродливу полячку, яку він зустрів у києві.

січ зустрічає тараса із синами розгульним життям. остап і андрій швидко стають своїми у компанії козаків. однак тарасові не подобається спокійне життя — він прагне навчити своїх синів бою, і для цього потрібно піти в похід проти турків або інших одвічних ворогів україни. він вирішує обрати нового кошового для січі, оскільки попередній живе в мирі з ворогами. до козаків доходять новини, що поляки здійснюють наругу над українським населенням.

незабаром козаки йдуть війною на польщу. остап і андрій мужніють у боях, що подобається тарасові. козаки хочуть захопити дубно, місто під владою поляків, однак поляки довго тримають оборону. козаки беруть місто в облогу і чекають, коли в ньому почнеться голод.

в одну з темних ночей андрія знаходить і будить татарка, служниця полячки, в яку закоханий андрій. татарка каже, що панночка — в місті, вона побачила андрія з міського валу і просить його їй. андрій бере мішки з хлібом і по підземному ходу татарка веде його в місто. зустріч з панночкою вирішує долю андрія — він відрікається від батька, брата, козацтва і вітчизни заради коханої і переходить на сторону поляків.

польські війська, прислані на підкріплення, проходять в місто повз п'яних козаків, перебивши багатьох, частину забравши в полон. це ще більше розлючує козаків — вони продовжують облогу. тарас дізнається про зраду андрія від знайомого єврея на ім'я янкель.

на додачу з січі приходить новина, що за час відсутності основної сили татари напали на січ і полонили козаків і захопили казну. козацьке військо під дубном ділиться надвоє — половина іде на товаришам, половина продовжує облогу.

поляки дізнаються про послаблення у козацькому війську і усі свої сили на них. на стороні поляків воює андрій. тарас бульба наказує козакам заманити його до лісу і там, зустрівшись з андрієм віч-на-віч, вбиває його. останнє слово андрія — ім'я прекрасної панночки. поляки завдяки підкріпленню знищують запорожців. остап потрапляє в полон, пораненого тараса вивозять на січ.

видужавши, тарас переконує єврея янкеля таємно переправити його у варшаву, щоб там він спробував викупити остапа. однак запізно — остапа страчують на очах у батька.

козаки збирають величезну армію і йдуть війною на польщу. найбільшу доблесть у боях проявляє полк тараса бульби. розгромлений польський гетьман потоцький присягається не нападати більше на козацькі землі. козаки погоджуються на мир — усі, крім тараса і його полку. він каже, що поляки порушать клятву. так і стається — поляки відновлюють сили і розбивають козаків.

тарас продовжує з полком знищувати польщу. його оголошують в розшук і відправляють за ним погоню, взявши врешті-решт в облогу. козаки прориваються через польські лави, але тарас губить свою люльку і кидається її шукати. цим користуються поляки — вони хапають тараса. бульба кричить своїм козакам тікати. самого тараса спалюють на вогні

Федько: спочатку він здаеться розбишакою та , але потім нам відкривається що насправді федько дуже добра, щедра людина, яка у самій скаладній халепі та є дуже хорошим другом. толік: на відміну від федька толік живе у багатій родині та здаеться дуже вихованим та вічливим хлопчиком. саме через толіка по більшій частині діставалося федьку. та на кінці твору хоч толік без дозволу та вмінь заліз на кригу та застряг там, федько врятував толю та пожертвував собою дуже захворівши і помер від застуди, а толік від своєї нахабності та спору, забрав вже у покійного федька його папугу. отже, ми дізнаемося що хоч федька і вважали розбишакою та він всередині був дуже доброю людиною, а толік це багатий хлопчик який за манерами скривае жадібного та злого хлопчика який нікого не жаліє.