Доберіть по кілька фразеологізмів зі словами голова, серце, слово, око. складіть з окремими із них (на вибір) 6-7 речень.

Серця не мати, серце крається; і в голову не класти, вітер в голові;   і оком не моргнути, крутиться світ в очах;   без зайвих  слів, замовити слівце. 1. не маєш ти серця, іване, інакше б зміг мене зрозуміти. 2. і що з тобою робити, як тебе чомусь навчити, коли в тебе вітер в голові. 3. а ти знаєш, який я швидкий, не встигнеш і оком моргнути як я буду вдома. 4. недавно приходили люди, хотіли замовити за нього слівце аби він став старостою села. 5. ох, скільки всього за день зробила, аж в очах крутиться. 6. стільки лиха в житті мого сина, аж серце крається. 

Українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: "нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості". серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і "любая розмова", і "що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! ", навіть його сліди їй дорогі: "та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слі" в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, "серденько, рибонька, дорогий кришталю". одним із найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки. і це не випадково: період розквіту народного пісенного мистецтва xv—xvii ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. молоді люди бачилися одне з одним короткий час, а потім минали довгі роки очікування, і від того, як відзначав м. гоголь, "кохання їх стає надзвичайно поетичним". пісні про родинне життя говорять про радість і смуток, щастя материнства й горе сирітства, сімейну злагоду й незгоду. чимало пісень складено жінками, нещасливими в сім'ї, адже часто дівчину віддавали заміж за нелюба, котрий був, однак, багатим женихом. потім, у чужій сім'ї, вона ставала наймичкою, над якою збиткувалася свекруха, бо "невістка — чужа кістка", яку бив чоловік-п'яниця. мати й дитя — це найпрекрасніші образи із загальнолюдської скарбниці духовності. чуттєвий зв'язок, що з дня народження існує між матір'ю та дитиною, дуже точно відбивався у зворушливо щирих і безпосередніх колискових піснях. усю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, що підпорядковується ритму гойдання колиски. монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'якенькими лапками підступає до мальованої колисочки муркотливий котик, голуби приносять на крильцях сон-дрімоту. і реальні котик, голуби, ластівки, і фантастичні сонко та дрімота в колискових піснях діють немов люди, що цілком відповідає дитячому первісному сприйняттю. ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з оточуючим матеріальним світом і моральними цінностями, заохочуючи їх до працелюбності, порядку, доброти і справедливості. від добродушного гумору до в'їдливого глузування — таким є широкий діапазон настроїв і почувань у жартівливих піснях. іронія відчувається у самохарактеристиках: "хоч я гарна, та ледащо", "чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна". у жартівливих піснях постійно звучить протиставлення щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, кмітливих і недотеп, причому виразна перевага надається першим. сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику. хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона зворушує щирістю й безпосередністю. її творцям властиве конкретно образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток. у родинно-побутових піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна, а крізь призму почувань однієї людини відбивається характер цілого народу. і саме співзвучність родинно-побутової пісенності із загальнолюдськими цінностями забезпечила їй любов та незгасаючу популярність у народі.

Характеристика толі: - добрий- веселий- хвалькуватий- мрійник- відповідальний- справедливий- завжди )окрім бешкетів та розваг, толик помічає у житті важливі речі й цінує їх: вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, почуття гумору. характеристика толі: - добрий- веселий- хвалькуватий- мрійник- відповідальний- справедливий- завжди час, зображений у повісті «блакитна дитина», охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х років до 1941року. образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно. а. дімаров, зображуючи світ очима толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху.спогади через призму дитячого сприйняття. тому для толі їхня убога хата, напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім’ї був тільки невеличкий город), тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним. з інтер’єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів. але, як ми бачимо, не лише горе, але й дитячі радощі зображені у творі. головний герой толя із когорти таких шибеників, федько в.винниченка, том сойєр марка твена чи нестайкові тореадори. він пустун і вигадник: то залізе у чужий сад, то набере до рота жабенят. не всі його витівки такі безневинні: дядько матвій ледве не переламав собі ребра, потрапивши у яму, викопану толею, тай стрілянину у брата з рогатки не назвеш хорошим вчинком. таких пригод із головним героєм трапляється безліч. про це з іронією пише автор: «… і нечиста сила їх не бере, і божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам». описуючи пригоди толика, автор змальовує нам юну особистість, що формується. перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж матері, як не він. водночас у толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий. він завдає чимало клопоту та навіть матеріальних збитків і без того бідній матері, наприклад, зрізавши ґудзики з її єдиного святкового плаття і програвши їх, чи розваливши комин, б’ючись з братом, чи зіпсувавши костюм, на який мати збирала гроші більше року. якби не любов до книжки, яка заполонила все єство толі, скерувала його бурхливу уяву й живу фантазію в певне русло, хто знає, що вийшло б із нього. книжка приходить у бідне сільське життя дитини дуже рано і замінює йому все. з фантазії хлопчик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро і перемагає зло. важливі морально-етичні принципи і закони формуються в душі головного героя саме завдяки книзі. вона стане незамінним товаришем і мудрою порадницею і в суворих армійських буднях, і в подальшому дорослому житті. великий вплив на толю має і мати, яка прищепила йому правдолюбство і високі моральні якості. власним прикладом чесного, хоч і бідного, життя вона показала хлопчикові, що головне залишатися людиною. основи сімейного виховання базувалися в сім’ї толі на повазі до праці, до старших, на совісті. отже, толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.