Чому хлопці не любили стьопку карафольку (в.нестайко "тореадори з васюківки")?

     Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.

     Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.

        Страждання, самотність, холод та голод випали на долю  Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.

        У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.

Объяснение:

просто нашла в Интернете

На уроках української літратури і познайомились з чудовим письмеником Чайковським та його популярним твором За сестрою.

Головний герой малий хлопчик Павлусь з славного роду козаків. А славний він тому що усі чоовікицієї сімьї були славними козаками.Жив у сел вці в часи нападаня татар а нашу рідну Україну.

Хлопець мав смліиву вдачу-це проявляється в його вчинках, прикладом є те що він не побоявшись взяв коня та помчався у поле, навіть коли його могли вбивти в хвилину.

Павлусь був завзятим хлопцем, та дуже працьовитим а мій погляд для свого віку.

Маленький козачок був кмітливим та винахідливим на мій розсуд, бо він багато чим міг до козакам , бо завжжди уважно слухав розповіді дуда, а багато читав.

Цё малиц хлопець дуже витривалий та товариський, бо він боровся до кінця за свою рідненьку сестричку Ганусю, а товаризький, бо гарно відносився до всіх людей. І близьких і знайомих.

Павло ненавидив зрадників, цих підлих людей, бо він був завжди за справедливість та дитина чистої души.

Він великий шлях пройшов до мрії-стати козаком. Він замотував на вус дідову нвуку про життя козаків а про житя гнилих татар. Та й в досгнені мрії дуже до йому віра, віра в себе, що він стане колись великим козаком, якого буде знати уся Батьківщина. Давлет Гірей завжди говорив гарні слова про нашого славного героя Павлюся. Він теж мав надію та віру- що Павлусь стане козаком.

Я ставлюсь до героя дуже позитивно та з гордістю, що хоя у повістях є такі люди, які по справжньому кохаюь близьких та такі велиі патріоти.