Аналіз вірша to be or not to be л. українки

Тема цієї поезії - це відчай ліричної героїні, яка не знає, що їй робити, на яку стежку стати в житті. вона бачить людей, які важко працюють, орла, що десь удалині кричить, але для себе шлях ще не обрала. лірична героїня ставить собі питання: бути чи не бути, як шекспіровський гамлет колись себе запитував. перед нею, здавалося б, лише безвихідь, але вибір завжди є. тому вона просить музу, яка так часто її надихала, - або дати відповідь на її питання, або забрати з собою. гамлет так само розмовляв із черепом своїх предків, але відповіді не отримав. такий результат отримує і героїня: музі байдуже до справ земних - вона творіння неба, сфери духовного, тому вона і покидає героїню, полинувши в небо. героїня сама повинна вирішувати, як саме її чинити, який шлях обрати. ми бачимо, що дилогія перед героїнею дуже складна, і навіть виникає співчуття до неї, адже всі мають якийсь сенс у житті, всі знають, заради чого живуть, а вона ні. але не потрібно здаватися, не потрібно говорити про те, що "не стане в мене сили, вогонь обпалить крила й я впаду", потрібно розібратися в собі, сподіватися на краще - і тоді житя налагодиться. у творі виражений яскравий гуманістичний пафос, віра у людину, у справедливість, у добро. і думки, і серце, з якими вона радиться, як з живими людьми, заспокояться і покажуть шлях, не той темний, де треба "в диких нетрях пробивать дорогу з сокирою в руках і з тонкою пилою, поки який гнилий, великий стовбур впаде й задавить серед хащів темних", а той прекрасний світ, який чекає усіх служниць високого мистецтва, служниць пера, якою і була сама поетеса.

Леся українка майже все життя змагалася з сильною хворобою,тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах вірш "як дитиною " яскравий цьому приклад. вже з раннього дитинства доля навчала писменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами але й гордою не дивлячись ні на що вона продовжувала посміхатися нехай всі думають що в неї все чудово хоч це було далеко не так. ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.

Підійде таке ? ? образи головних героїв повісті в. нестайка "тореадори з васюківки"              нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з уривками пригодницько-гумористичної повісті всеволода нестайка "тореадори з васюківки". це надзвичайно цікава історія. мене настільки захопили події, описані автором, що я пішов до бібліотеки, взяв книгу про пригоди "тореадорів" і залюбки прочитав її від першої до останньої сторінки.              головні персонажі повісті - ява рень і павлуша завгородній - звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни".              звідки таке незвичне ім'я - ява? то він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "я - ваня", а вийшло "ява" але причепилося оте "ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. у івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. ява рень - енергійний і відчайдушний хлопець. зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "робінзон кукурузо".              павлуша завгородній - кращий друг яви. це більш врівноважений і спокійний хлопець. він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.              васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".              мені зрозумілі бажання і наміри яви і павлуші, адже вони мої ровесники. думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба - велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди в скрутній ситуації. попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. але я впевнений: "тореадори з васюківки" в. нестайка - одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її. 

Часто у віршах і.франка образи, що мають, на перший погляд, побутову основу й виникли внаслідок осмислення поетом реалій тодішнього життя, насправді є складними асоціативними утворен-нями, що поєднують у собі на українському ґрунті образи світової літератури і проблеми тогочасного життя. не є винятком у цьому відношенні й образ “вічного революціонера” у вірші і.франка “гімн”. можна при-пустити, що він виник за аналогією до образу “вічного жида” з популярної в середньовіччя старохристиянської легенди про агасфера. сюжет вірша і.франка “гімн” будується як пояснення, що таке “вічний революцйонер”. у кінцевому результаті – це уніфіковане вираження “незмінної людської натури”, що поєднує в собі одвічний потяг до забезпечення вищого рівня життя “хоч синам, як не собі”.запереченням тодішніх політичних реалій і визначення перспектив на майбутнє є сюжет вірша і.франка “не пора, не пора, не ”. автор не просто наголошує на волі, але й на щасті, тобто доброму житті й честі – повазі інших народів до українського народу.обидва вірші стверджують високі принципи національної свідомості. в них закладена думка про початок нового відліку історії україн-ського народу, тому в душі кожного мають відбутися зміни. розрахунок робиться на пробудження колективної свідомості народу, опроміненої глибоким патріотичним почуттям.жанр гімну в і.франка – це твори великої мистецької сили, що набули значної популярності серед читачів, стали вираз-никами найвищих поривів української душі. їх закличний пафос поєднується з бадьорим пісенно-урочистим ритмом. автор зверта-ється до символічних образів, викривальних епітетів. енергійна мело-дика твориться підбором художньо-синтаксичних фігур: повторів-аналогій, анафор, хіазмів, анадиплосисів, синтаксичних паралелізмів, антитез, поєдна-нням ритмічних засобів мовлення. політична спрямованість гімнів виражається в запереченні одних суспільно значущих моментів і ствердження інших, надає антите-тичної форми поетичному висловлюванню, закличності, що межує з декларатив-ністю.