Твір дорогою ціною цитатна характеристика остапа

1.  очі в остапа були заплющені а на білому виду виразно зачорніли молоді вуси й густі брови 2. остап скривджуваний і цькований мусив кинути рідний край 3.молода невитрачена сила хвилею вдарили в груди розлилось по всіх жалах запрохалась наволю 4.він ішов тепер прудко,сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу  вкладав і в ту ходу, і в   рухи, а думки одна за одною, як на крилах,летіли все наперед. 5. остап теж  небоявся смерті.йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію

    пропоную дібрати такі цитати до характеристики образів марусі та василя з твору "маруся":     маруся⇒      зовнішність:   "ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";     характер: на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна" .     кохання до чоловіка: "батечки,   як заголосить маруся,   та так і повисла йому на шию!   виціловала його   що то?   і в вічі,   і у лоб,   і у щоки,   і у шию " ; "а маруся лежить   у нього на руках і сама себе не тямить,   чи вона у раю,   чи вона де?   так їй хороше було!   хоче щось сказати –   і слова не промовить;   хоче від нього вирватися,   так неначе прикована до василевої шиї "    

    василь⇒     зовнісшність та вдача: "він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".     шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити: " вдарив поклон і,   припавши на те місце,   де стояла маруся,   ціловав землю замість її "  ;     –     люблю тебе,   марусенько,   усім серцем моїм,   люблю тебе більш усього на світі ! одну руку вхватив василь та й держить біля свого серця,   а воно так же колотиться,   як і в неї марусенько,   моя лебідочк ,   зірочко моя ,   рибочко,   перепілочко!   –   приговорював василь,   обнімаючи свою марусю.–   я ж землі під собою не чую -   я мов у раю ! " 

     Кирило Тур – один із найколоритніших персонажів роману. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Джерела образу Тура слід шукати в народних думах та історичних піснях. Він так характеризує козацьке життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах.  "Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава, а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже”.

      Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. “Лучче мені Проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного”, – говорить він побратимові-чорногорцеві, коли той пропонує вистрілити у Петра, у якого в руках лише шабля. Йому притаманні відчайдушні вчинки, продиктовані козацькою звитягою.

     Він з однаковою відчайдушністю викрадає Лесю Череванівну, наречену Сомка, та приходить до ув’язненого Сомка, щоб врятувати його ціною власного життя. Мова Кирила близька до народнопісенної, вона сповнена прислів’ями, приказками і різноманітними дотепами.