Основні ознаки української літератури доби ренесансу

Ренесанс (від латинського renascor — відроджуюсь) — епоха, що прийшла на зміну середньовіччю; епоха, коли відроджувалося західноєвропейське мистецтво і література. ренесанс спочатку виник в італії, а потім поширився у європі у хіv–хv сторіччях.   основною   рисою мистецтва ренесансу було повернення до античних зразків. повертається античний ідеал краси, особлива увага звертається на людську особистість як таку, її цінність. поширюються гуманістичні ідеї, світогляд людей поступово звільнюється від середньовічних догм.  у цей час європейська література творилася переважно латинською мовою. в укріїнській літературі того часу теж панувала латина, але деякі твори писалися книжною староукраїнською, старослов’янською та польською мовами.    до україни ренесанс дійшов пізно і не охопив усіх видів мистецтва. ренесанс існував в україні у хvі ст. як   естетична течія, яка злилася з українським бароко на початку хvіі ст. найскладніша проблема для кожного періоду — вироблення власного літературного стилю — так і не була розв’язана. серед найвідоміших представників українського літературного ренесансу були: павло русин, поет, що писав латинською мовою, письменник себастіан кльонович, що писав польською, та письменник, теолог та проповідник петро скарга.

Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.

Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.

Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.

Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.

Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає.

В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною.

Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю.

На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість.

Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.

Статтю присвячено розкриттю проблеми входження біблійного жанру псалма у слов’янський літературний простір та його трансформації в різних культурно-історичних умовах. на основі аналізу творів українських поетів хvііі–ххі століть простежено генезу біблійного жанру псалма, способи його рецепції, трансформації, деформації в українській літературі в контексті іншихєвропейських літератур. окреслено основні етапи розвитку псалмової традиції, що парадигму: дослівний переклад – наслідування – стилізація – варіація. із осмисленням категорії жанру пов’язані магістральні шляхи розвитку європейського літературознавства як науки від початку її виникнення до сучасних постструктуралістських досліджень. поняття жанру поряд із такими категоріями, як автор і стиль, завжди було однією з провідних характеристик літературного твору. зрозуміло, що літературні жанри як явища історичні виникали, розвивалися та занепадали, відтак їх дослідження неможливе без осмислення онтологічних проблем та феноменів.