Цитатна характеристика ігоря і всеволода

«слово про похід ігорів» цитатна характеристика ігоря і всеволода князь ігор святославич  готовий віддати життя за свободу батьківщини:   "сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю половецькую за землю руськую". благородний, хоробрий, не боїться смерті: "браття і дружино! лучче ж убитим бути, аніж полоненим бути"  не відділяє себе від своєї дружини: "хочу бо, — сказав [вiн], — списа переломити кiнець поля половецького; з вами, русичi, хочу голову свою положити, або напитися шоломом з дону! " князь всеволод святославич, брат ігоря: хоробрий воїн  "куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать погані голови половецькії. поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр—туре всеволоде! " любить свого брата: "один брат [у мене], один світ світлий — ти, ігорю! обидва ми святославичі! " 

[усі племена] мали ж свої обичаї, і закони предків і тих, і заповіти, кожне – свій норов. так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер. і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. і весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили її ввечері; а на завтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть. а деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. а радимичі, і в’ятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. і сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі, з якою ото хто умовився. мали ж вони по дві і по три жони. а коли хто вмирав – чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. а після цього, зібравши кості, вкладали їх у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як це роблять в’ятичі й нині. сей же обичай держали і кривичі. й інші погани, не ві закону божого, бо творили вони самі собі закон.

поява поезій «чайка на крижині» та «крила» пов’язана з перебуванням поетеси ліни костенко в польщі, зокрема в порту міста щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі. лірична героїня спостерігає за красою одри, кораблями біля причалів. наступає весна, ламається крига. на одній із крижин жінка побачила чайку:

крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.

лід кришився, б’ючись об каміння берегове…і нарешті по одрі — темній, широкій

на останній крижині самотня чайка пливе. крижина тонка й прозора, але чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки, бо може злетіти будь-якої миті:

- дивна людино! я ж маю крила, нащо крилатим ґрунт під ногами?

це спостереження спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. я думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може, самотність, а може, «крилатість». адже й людина має крила, але, як птах, не літає, бо людські крила зроблені не з пір’я.

поезія «крила» продовжує основну думку вірша «чайка на крижині» про крилатість людини:

а як же людина? а що ж людина? живе на землі. сама не літає. а крила має.

крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.

читаючи поезії л. костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. для чого людині потрібні крила? хіба вона літає? так. людина літає не тільки уві сні. крила — це те, що ми називаємо духовністю. чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості,.старанності. тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому наші крила.