Поясніть значення виразу "сам як глід"

Возможно пояснение и не точное : "глiд" это колючий кустарник - боярышник колючий с острыми шипами на ветках. и терпкими и может в этом выражении подразумевается "колючий" характер человека?

Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі. Захар Беркут – лідер громади на всій Тухольщині. Вже з дитинства засвоїв ідею чесності і справедливості. Обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. А така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. Але Захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов’язкам. Якщо він пообіцяв до в обороні Тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення.

Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади. Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати. Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Брав участь у битві на річці Калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Хоча боярина можна зрозуміти: перед обличчям смерті він змушений був перейти на бік монголів. Але коли потім він отримав цілковиту волю, то все одно здійснював свої чорні справи.

Мирослава — дочка боярина Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком.

Хани Пета і Бурунда — історичні постаті.

Це — керівники нападу ординців на Русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. Кров стигне в жилах від історій з життя Золотої Орди, яку Пета вважає повчальною і розповідає бояринові. Він виділяється ще й розумом, хитрістю, мистецтвом «ведення великих мас, кермованих великими битвами та походами». Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал! Бурунда — також сильний ворог, від якого годі чекати пощади. Головне для нього — кров і руїни. Навіть перед смертю він прагне спершу вбити Максима, який не скорився дикій силі завойовників.

Відповідь:

Має повагу козаків, сотник – найвища посада, на яку обирали самі козаки

«Попереду виїхав сотник Андрій Недоля».

Ризикований

Козаки усі розскочились від татарина й кинулись до зброї... виїхав сотник Андрій Недоля на буланому турецькому коні»

Вимогливий до побратимів

«А де вартові, де сторожа? … Видно, що й посліпли й поглухли»

Про нього добре відгукуються інші

«Сотника Недолю я добре знаю й скажу, що славний козак...»

Прислухається до порад

«Недоля, узявши Тріску й діда Панаса під руку, пішов з ними на могилу порадитись»

Захищає рідну землю від ворогів

«Такий наказ виголосив Недоля перед козаками і звелів сідлати коні».

«В похід! — командував Недоля: — Просто на татарський кіш!».

Відважний, сміливий

«Татари поженуть за ними, а тут уже стоятиме Недоля й привітає їх гарненько… Він їхав передом на своїм буланім»

«Тепер Недоля залишив частину козаків при таборі, а з іншими вибраними пігнав слідом за татарами»

Добрий, чутливий

«Він відразу зрозумів, у чому справа... Ти, Петре, лишишся при мені між посильними козаками, хлопець теж...».

Горює за вбитими побратимами, підтримує  звичаї

«Недоля велів вишукати ранених та збирати побитих, щоб їх відтак похоронити за козацьким звичаєм… Татар ніхто не хоронив, їх трупи залишили вовкам і гайворонам на жир».

Справедливий

«Добре! Скажи, Тихоне, панові полковникові, що окуп прийде козакові Семенові Непорадному...»

Милосердний, навіть дарує життя татарину

«Семене, та пусти його до чортової мами. Не маєш кращого діла, як його пильнувати. На базарі його не продаси, бо ми людьми не торгуємо».

«Хлопці, — гукав Недоля: — Нагодувати голодних!»

Дбає про підлеглих

«Недоля казав напоїти коні й відпочити. Тепер уже татарва не втече».

«Недоля загадав спочивати тут довше. Козаки розтаборилися, зарізали кілька волів і почали пекти м'ясо»

Уміє розрадити, підтримати

«Коли Степан з Петром рано прокинулись, Павлуся не було. їх аж заморозило…Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...»

Пояснення: