Образ "прихованох волі" шевченко створив у поезіях :

Возможно это 1)"сон"; 2)"кавказ"

Уxv столітті, а саме про ці часи йде мова у повісті о. назарука «роксоляна», український народ ще вважався безпросвітною темною масою, яка коротала свій вік у неволі. цілком можливо, саме на знак того, що в нашому народі вже тоді були гідні постаті, які мали великі здібності, бог послав нам настю лісовську, яка й стала за часів османської імперії найвеличнішою постаттю у світовій історії. правдивість цієї думки й стверджує роман про незвичайну жінку – настю або роксоляну.насті вдалося зберегти риси характеру, притаманні українцям, навіть у турецькому полоні, далеко від рідної землі. здається, що на недосяжну для звичайної української дівчини висоту вона зійшла завдяки музичному і літературному обдаруванню, винятковій силі волі, знанням і мудрості, набутим наполегливою працею, бо саме працьовитість є однією з найвиразніших рис українців.без малого чотири десятиліття роксоляна потрясала своєю діяльністю не тільки безмежну османську імперію, а й усю європу. це був справжній тріумф звичайної української дівчини, дочки рогатинського священика. вона постійно боролася за свою волю і гідність, за свою особистість, і, врешті-решт, виборола в цій боротьбі духовну перемогу. ця перемога стала можливою тільки завдяки любові до рідного краю і пам’яті про українських предків. надія і любов стали для роксоляни тим порогом, що не дозволив османському поглинути настю лісовську, що до останніх днів вберігав її особистість.роксоляна – величний символ україни, а дівочі співанки, які доходили до неї з рідного рогатина у стамбул – символ її душевної чистоти, символ невтраченої пам’яті про рідну землю. пізніше, уже збагативши свій розум філософією, набувши життєвого досвіду, роксоляна зрозуміє, чому турки мають таку багату імперію, а в українців навіть своєї країни немає. вона збагне, що продовж усіх років життя з султаном не забувала рідний край і робила все у дусі українського народу.в українському дусі роксоляна прагнула виховати і своїх дітей, вона мріяла про те, що у своєму житті вони будуть керуватися саме українськими чеснотами. адже, перебуваючи у єгипті, настя переконалася в тому, що свої святині є у кожного народу. однак, наприкінці життя роксоляна впевнилася, що її син не належить їй, бо народився він на турецькій землі, а українська земля йому невідома й чужа. та будь що, а життя насті лісовської стало справжнім подвигом, адже цій жінці вдалося зробити багато корисного для людей, змінити погляди на жінку, зберегти багато людських життів і довести, що українська жінка настільки незвичайна, що може керувати навіть найбільшою у світі імперією.

Симоненко доводить, що щастя не лише в матеріальних благах, достатку. людина має розуміти красу природи, прагнути жити в гармонії з навколишнім світом і собою. поет звертається до нас: «гляди ж, не проспи». є люди, які думають, що в них все попереду, не поспішають робити добро іншим.кожна людина — цілий світ. людина замислюється — а чи так я живу? що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять? а сьогодні все для тебе, го­ворить поет, отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.в. симоненко сміливо ламав стереотипи, оспівуючи не полководців, героїв, керівників, а простих людей, які творять щоденний подвиг. мільярди людей… усі вони неповторні й несхожі. вони, як зірки на небі, де кожна горить незвичайним світлом. він сміливо заявив: «на світі безліч таких, як я. та я, їй-богу один». з точки зору ліричного героя, людина — це унікальна особистість з не­ повторним внутрішнім світом. спеціально для неї створений весь світ, і потріб­но скористатися цим даром. ця поезія спонукає до роздумів про кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності, які утверджує своєю поезією в. симоненко. треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі, бо призначення людини — творити добро, жити відповідно до законів людської моралі.