Скажіть, від чийого імені написаний вірш в. симоненка "лебеді материнства": а) автора; б) матері; в) дитини; г) батьків.

Звичайно можна, адже цей твір і є про справжню дружбу двох хлопців.

Варто лише згадати той момент, коли Ява врятував Павлушу з - під піраміди кавунів, і відтоді Павлуша сказав, що то найкращий друг.

Скільки у них було пригод, і все хлопціли проходтли разом.

Вони не підставляли один одного, не жалілись.

Вони були вірними, справжніми друзями.

Зазвичай, коли твориш якісь поступки і знаєш , що будеш уже насварений, то за правилом хтось один мусить сказати : я цього робити не стану.

Але від хлопців ми такого не чули.

Отже, якщо вони щось і витворяли, то вони разом і отримували бувало добряче, але як ми знаємо , що всяка справа за яку вони бралися не була доведена до кінця.

Отож, Яву та Павлушу можна назвати справжніми друзями, навіть друзями на все життя.

Объяснение:

Відповідь:

про те, що б лось ожив

дядько не сумнівався, що діти розкажуть охороні про лося, тому навіть не мріяв, про таке. Тепер він мріяв, щоб лось ожив, тому що заховати сліди свого злочину самотужки він не міг.

Пояснення:

Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити — ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе.