До ознак українських народних пісень не належать а) використання постійних епітетів б)варіативність в)вживання рефрентів г)відмова від суспільної проблематики

Тарас шевченко і його безсмертні а в кожному творі - частинка історії нашого народу, життя українця, народні радощі й сподівання. читаючи шевченка, перепливали ми чорне море з отаманом гамалією, дивилися на майбутнє і  минуле у комедії сон. і  саме у ньому відкрито усе те, що що сьогодні відбувається, адже названий пророком, і справді так, у його творах відображається багато рис, характерів народу та людей, переплітається праведне із грішним, розповідається минуле і майбутнє.мій улюблений твір шевченка "лілея". написана 1846 році в києві. сюжет простий і переплітається романтизм, страждання юної дівчини, минуле(дуже  неприємне), майбутнє - трагічне, тому що вона дізнається про все, і засмучується.  переплітається також реалістичне та міфологічне."лілея" - мій улюблений твір шевченка, тому що своєю простотою, глибиною та художньою досконалістю він торкається мого серця, змушує зрозуміти щось важливе про себе та світ, в якому ми живемо.

Як  робінзон  крузо, я люблю море, але бачу його рідко. ми живемо в місті, далеко від тих місць, звідкіля відпливають у далекі країни кораблі, де кричать чайки й пахне рибою і водоростями. але часто уявляю собі, що подібно до робінзона крузо, опинився на безлюдному острові…коли я отямився, море вже не штормило. наближався вечір, і треба було подаумати про їжу і нічліг. я набрав хмизу, послав свою куртку і приліг. було твердо і незручно. я довго не міг заснути — мучив голод. десь удалині прокричав якийсь птах. мені стало страшно.вранці я став міркувати над тим, що мені тепер робити. по-перше, треба подбати про їжу. це, як мені здавалося, буде нескладно: у морі повно риби, горіхи, ягоди, пташині гнізда, де можна знайти яйця. адже саме їх почав їсти робінзон, коли і з корабля припаси скінчилися. по-друге, треті,і розкласти вогонь, знайти яку-небудь посудину, щоб зварити юшку…але ж на безлюдному острові! звідкіля тут посудина? навіть бляшанки не знайти…я розпочав обстежувати місцевість. у заростях дикої ліщини назбирав горіхів. наткнувся на кущі з , схожими на суниці. що робити далі? звичайно, порадником тут може бути тільки робінзон крузо. він побудував собі і тло, сам спорудив собі меблі. я знаю, що робінзон робив із глини посуд. він чинив собі одяг, навіть виготовив парасольку. за прикладом робінзона я мав би приручити диких кіз, вирощувати злаки. але я цього нічого не вмію. у мене немає необхідного життєвого досвіду, знань, майстерності. це відразу повертає мене до реальності — у свою облаштовану міську квартиру. страшно подумати, цю я міг би опинитися сам-один, без батьків і друзів, навіть у цьому сучасному місті. щоб не розгубитися в житті, як робінзон, мені треба ще багато чого навчитися. адже на незаселеному острові мені довелося б стати і будівельником, і кухарем, і кравцем, і , і навіть лікарем!