Сочинение по украинской "добро і краса - основа життя людини на землі" по оповіданню нестайка "тореадори з васюківки"

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.

Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.

Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.

Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».

У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник М. Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи і незалежності.У романі П. Куліша «Чорна рада» ми гаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.

Объяснение: «Ідея соборності та незалежності України» за                                  романом П. Куліша «Чорна Рада»

             У будь-який час були люди, яких не влаштовував дісйний у суспільстві лад, бо вони щиро прагнули незалежності та свободи для українського народу. Дуже довго Україна знаходилась під гнітом різних держав, не маючи соборності. Саме тому тема незалежності – одна з найбільш популярних серед вітчизняних творців слова. Одним із перших в українській літературі до цієї проблеми звернувся Пантелеймон Куліш.

             У романі «Чорна рада» читач має змогу гти чимало різних поглядів на незалежність нашої держави. Так, Сомко – ідеальний український правитель, гетьман, що всі свої сили покладає на створення могутнього та соборного суспільства. Гетьман має на меті об’єднати всі українські території та створити єдину державу. Для цього, на думку Сомка, слід було утвердити владу старшин, які б могли тримати народ в покорі своїми сильними руками.

             Проте, навіть влада тих часів була спроможна на хитрість. Саме тому Сомко зазнав зради. І це була зрада найближчих людей – полковників, у яких гетьман був впевнений, наче у собі. Окрім цього, слід було подумати про надання певних прав трудовому народу, поліпшення соціальних умов. На превеликий жаль, цього славетний гетьман не зробив, як і не зміг згуртувати навколо себе однодумців. Тому він не одержав перемоги і поплатився за свою неможливу ідею власним життям.

             Іншим борцем за незалежність та єдність України виступає у творі полковник Шрам, що прихильно ставиться до ідеї створення автономної республіки. Чимало років полковник не зраджує себе у своїх прагненнях і ділом, а не лише словом, до здобувати волю Україні. Проте саме у образі полковника можна помітити певну непослідовність. Спочатку він зневажає простий народ, козаків, не вважає за потрібне враховувати їхні думки у вирішенні державних питань. У той же час Шрам із захопленням згадує минувщину, славетні подвиги запорожців.

           У кожні часи наш простий люд був дуже довірливим до неправдивих обіцянок з боку влади, до клятв і присяг чергових конкурентів у політичних іграх. В епоху, зображену у творі П. Куліша, відбулось посилення тиску на простий український народ, зазіхання з боку північних сусідів, криваві війни та розбої. Окрім цього, нехтувались права, здобуті нашими співвітчизниками у боротьбі проти шляхтичів. Саме тому кажному із нас зрозумілі прагнення цих сміливих людей.