Перелесник - символ мудрості, свободи, пристрасті. він з'являється несподівано, його мова й рухи рвучкі, нестримні. у той же час він вірний у коханні: рятує мавку-вербу від сокири, хоча дівчина й відхилила його кохання. потерчата - маленькі водяні істоти, на яких, за народними уявленнями, перетворилися душі потоплених нехрещених дітей. їх можна побачити по блимаючих вогниках на старих озерах. беззахисні, вони мусять підкорятися і русалці, й водянику.
Elvira-Natalya
08.04.2022
Чому природу треба берегти ? напевно , кожний з нас задумувася над цим питанням хоч раз у житті .природа - це вічне джерело натхнення . скільки прекрасних поетичних рядків ми можемо про неї почути , скільки про неї складено пісень . природа - це також джерело нашого матеріального добробуту , тож потрібно її берегти . людина має бути дбайливим господарем у храмі матінки природи ,а не жадібний і байдужим споживачем . ми всі - діти природи , її часточка . бережімо нашу природу , не завдаваймо їй кривди та болю . пам*ятаймо , що за нами йдуть майбутні покоління . якою ми залишимо їм рідну землю , сьогодні залежить від нас самих !
natalia595977
08.04.2022
«маруся чурай» відблиски легенди. історичний роман у віршах «маруся чурай» писався ліною костенко в роки її вимушеного мовчання. цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр. працюючи над ним, ліна костенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з полтави марусю чурай, що з плином часу дійшли до нас. образ марусі чурай, її пісні надихали багатьох митців і до ліни костенко: о. шаховського, л. боровиковського, с. руданського, в. самійленка. ольга кобилянська поклала сюжет марусиної пісні «ой, не ходи, » в основу своєї повісті «у неділю рано зілля копала» композиція.роман у віршах «маруся чурай» —це художня трансформація відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона й отруїла,—за те, що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. любов, зрада і помста—саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються марусі чурай («ой, не ходи, »). дев'ять розділів роману у віршах «маруся чурай»—цс надзвичайно яскрава картина, на якій є: багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою; колоритні народні типи, взяті з різних «поверхів» українського життя xviii ст.; кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних іраней та переживань — поетичних і трагічних; сповнений пристрасті роздум про місію слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі— зокрема. причому доля героїні ліни костенко не замкнута в локальну історико-етнографічну рамку: вона відкрита до вічних питань та істин. як літературний персонаж маруся чурай виявляється в одному ряду з дон кіхотом і боварі, датським принцом гамлетом і джен ейр, мавкою і героїнями романів жорж невичерпністю й величчю своєї особистості, стражданнями і злетами духу вона обернена до людей —незалежно від того, в яку добу і на якому материку вони живуть. багатотемність, поліфонізм роману ліни костенко потребували витонченої, «багатоярусної» композиції. «"маруся чурай" нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею,—писав з цього приводу і. дзюба.— поетичний матеріал розгортається "сам із себе" за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності. кожна частина необхідна для цілості, а цілість надає кожній частині вищого значення. все живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємопідсиленням».