БАЛОВВ твір-мініатюра про природу

Наше життя складається з наших дій і взаємодій з навколишнім світом. Природа складає важливу роль в навколишньому середовищі. Вона - є нашою матір’ю. Це не красивий вираз. Людини походить від природи та є її частинкою. Вона супроводжує нас від самого народження і до смерті. Ми ростемо насолоджуючись її красою, пізнаємо весь світ від малого - від маленької квітки до високих гір і глибоких океанів.

Сьогодні ми живемо у світі, який збудували наші пращури і який ми самі будуємо. Високі хмарочоси, магістралі, тунелі, високі комп'ютерні технології - все це створили людина. Проте ми не задумуємось що без природи нічого цього неможливо було б створити. Людини бере матеріали від природи та перетворює їх на щось інше, вигідніше і зручніше для себе. Зараз ми живемо в комфортних оселях, ми вже мало залежимо від природи. Щоб добути воду нам достатньо відкрити кран, а не йти до джерела. Нам не потрібно йти на полювання і серед дикої природи добувати собі м’ясо - достатньо сходити в супермаркет.

Все це забезпечують компанії та спеціалізовані люди. По суті людина навчилася використовувати природу, здобула владу над нею. Але все ж ніхто не зможе обійтись поки що без сонячного проміння, без свіжого повітря насиченого природним киснем. Ми не можемо обійти без п’янкого аромату весняних квітів, без приємної прохолоди взимку і засніжених лісів. Живучи у своєму маленькому, закритому, комфортному світі ми любимо вирватись на дику природу. Найчастіше це називається відпустка. Це свідчить про те що ми не звільнились від залежності від природи, а тільки прагнемо це зробити.

Ми втікаємо від природи, ми боремось з нею, знищуємо її. На мою думку це неправильно. Винищуючи ліси, ми шкодимо не тільки природі, а й собі самим. Ліси - легені планети. А ми - частина природи. Планета - наш дім. Тому прагнути знищити та підкорити свій дім якось нерозумно. Ми ніколи не зможемо створити свою природу, повністю її підкорити, як би цього не прагнули. А якщо це і вдасться - одночасно ми знищимо і себе.

Ніякі штучні матеріальні цінності й радості створені людьми не замінять нам красу природи.

Природа вражає нас своєю красою та величчю. Проте людство дуже часто не звертає уваги на її чарівність та силу. Через це природа потерпає та нищиться. Люди знищують ліси, забруднюють навколишнє середовище, масово вбивають звірів. Баланс у природі порушується та вона починає відповідати людям катаклізмами та катастрофами. Тож пам'ятаймо, що ми і природа - нерозривна єдність, тому необхідно піклуватись про неї та насолоджуватись її красою! 

У творчості В.Самійленка переважають гумористичні і сатиричні твори. Його твір "Ельдорадо" є сатиричним, оскільки він гостро висміює тогочасний лад Російської Імперії. Ця поезія є актуална і в сучасному світі.
Ельдорадо-це в переностому значенні-країна щастя. Самійленко,  як ми вже зрозуміли використовує цю назву для Російської Імперії. Хоча, судячи зрядків вірша, життя там було щасливе лише для багатих людей-панів. Для бідних воно було далеко не хорошим.
Про волю там говорили лише у вязниці. Оскільки таких людей, які говорили відверто про правду, волю, незалежність відразу кидали у острог. Злочинство та неправду там не любили і злочинних лаяли, та не вголос. Уряд дотримується законів, дбає про усіх, але за провинності карає лише бідних. Нагороди за заслуги також лише для багатих. Пани також щиро працюють, але лише язиками. За правду, яку пишуть письменники у творах, уряд провадить їх у Сибір.Там знають усі мови французьку, німецьку але окрім своєї.
Незважаючи на те, що твір був написаний сотні років назад, проблеми, які порушені у творі, існуюють і дотепер

Уважаю, що природа й справді наш спільний дім — і тому, що всі ми частина природи, певною мірою її діти, і тому, що живемо серед природи..

Свідченням цього може бути одвічний потяг людини до природи. Хтось не може собі уявити відпочинку інакше, ніж роботу біля землі, вирощування овочів, фруктів чи квітів. Хтось прагне обов'язково бодай раз на тиждень виїхати з міста на природу. Коли очі стомлюються від роботи, нам радять подивитися на зелень. Є щось давнє в людині від-тих часів, либонь, коли ми були залежні від природи, близькі до неї, як дитя до матері. Може, тому так ваблять нас дерева й так шкода нам, коли їх нищать. Людина прагне знайти у природі той спокій, якого бракує їй у сучасному світі. І так було завжди.

Підтвердженням цього є твори М. Коцюбинського, який дуже тонко відчував природу. Так в новелі "Intermezzo" та в романі "Тіні забутих предків" зустрічаємо персоніфікацію образів природи. Саме в романі автор висловлює думку про те, що природа дарує людині спокій, якого немає в неї у суспільстві, де панує часто ненависть і горе. Такий спокій і затишок дарує людині лише рідний дім. От і розуміє людина: природа — це її дім.

Саме така думка все частіше є центром численних статей та виступів сучасних науковців, які розуміють, що природу, як рідний дім, треба берегти. Наразі вже всі розуміють це, а надто після чорнобильської катастрофи. Фукусима сьогодні ще раз нагадує людству, наскільки суворою вона може бути. Отож саме сьогодні ця проблема — збереження природи — є найбільш актуальною.

З усього випливає, що природа — це наш спільний дім, який маємо оберігати.