Текст міркування чому птахів треба берегти

птахів потрібно любити й берегти не лише тому, що вони корисні, а й тому, що вони веселі, гарні й самою своєю присут­ністю та поведінкою прикрашають і оживляють сади та ліси. крім того, багато птахів чудово співає, викликаючи в людини добрий, радісний настрій. отож бережімо й захищаймо наших пернатих друзів і помічників!

Князь игорь образ игоря образ святослава святослав iii всеволодович, великий князь киевский (ок. 1125—27.07.1194)— сын князя киевского всеволода ольговича, внук олега святославича (гориславича) ; был киевским князем во время событий, описанных в «слове» . в «слове» с. — носитель основной идеи, идеи объединения руси под началом самого мудрого и авторитетного .князя для обороны от агрессии врагов, для сохранения независимости родины в целом и каждого княжества в отдельности. с. показан не только как государственный муж и полководец, но и как человек. весной 1185г. он был подвергнут труднейшему испытанию. его племянники, князья игорь и всеволод, бросили дерзкий вызов объединительной политике с. , тайно отправившись в поход против половцев. сокрушительный разгром игоревых полков и последовавшее за ним опустошительное нашествие на русь половецких ханов кончака и гзака легли позором не только на князей — виновников разгрома, но и на «серебряные седины» умудренного жизнью с. , старейшины рода ольговичей, к которому принадлежали также князья игорь и всеволод. поражение их войска и пленение их самих ликвидировали все положительные результаты (как военно-политические, так и морально-психологические) победоносного объединительного похода против половцев весной 1184г. , который возглавлял с. кроме того, были сведены на нет и благоприятные мифологические результаты, которым русичи придавали огромное значение: притихший, «усыпленный» разгромом и пленением хана кобяка злой дух коварства и обмана лжа снова усилился и принялся за свою разрушительную работу. с. , оценивая негативные последствия игорева разгрома, на первое место ставит ослабление единства власти на руси, угрожающее ее независимости. эта же забота-проблема поставлена автором в центр вещего сна, который видит с. в своем «златоверхом» тереме. обдумывая причины опасной военной политики князей игоря и всеволода, с. находит их в родовой традиции ольговичей и в жестокосердном, дерзко-непокорном характере обоих братьев. трезво глядя на славолюбие князей как -на свойство, присущее всем и каждому, с. в то же время своих племянников за безрассудную чрезмерность их страсти к славе, проявившуюся в стремлении завоевать лишь себе всю славу, «и прошлую, и будущую» . мудрость с. ярко проявилась в том, что он, оценивая князей игоря и всеволода, не впадает в односторонность, видит не только их недостатки, но и их достоинства (храбрость, крепкую волю) . сравнивая оценку игорева похода с. с оценкой самого автора, мы видим, что при всей мудрости киевского князя для него характерно аристократически равнодушное отношение к простым людям (князь не замечает гибели воинов) , в то время как автор сострадает прежде всего народной беде, а потом уж и княжеской. это различие между автором и с. должно удержать исследователя от утверждения, будто образ этого князя был задуман как образ идеального героя.

Найвидатнішою пам'яткою літератури київської русі є «слово о полку ігоревім». сюжетний зміст «» — змалювання походу князя ігоря святославовича проти половців 1185 року, що був одним з епізодів тривалої боротьби проти степових кочівників. про цей похід розпові також і літописи, подробиці, яких бракує в поемі. але, як справжній художній твір, «слово о полку ігоревім» вирізняється тим, що не просто розповідає про перебіг подій походу, а має чітку, продуману побудову, що дозволяє невідомому авторові передати головну ідею і висловити власне ставлення до фактів. він обмірковує цю ідею ще у вступі, а пізніше відверто звертається до найсильніших володарів руської землі із закликом об'єднатися. оборона руської землі від половців була важливим завданням хі-хп століть. але вирішити його князі не змогли, і не тому, що їм бракувало хоробрості, а тому, що не було між ними узгодженості в діях. доля князя ігоря, центральної постаті «», є чудовою ілюстрацією цього твердження.