Мої враження про весну. маленький твір.

По твору рильского я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! але мені дуже хотілося б, щоб ось оці саме слова дійшли до читачів. чому? мабуть, тому, що сьогодні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. і дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. а ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. ліричний герой м. рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати. 

Мокій : "юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.", "він кругом український", "він у дядька тараса вдався".мина : " двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: мазайло! жодна гімназистка не хотіла гу л яти - мазайло! за репетитора не брали - мазайло! на службу не приймали - мазайло! од кохання відмовлялися - мазайло! "дядько тарас : " там такий, що в нього кури по-українському говорять. "тьотя мотя : вважає себе "руською", а укаїнську мову "австріяцькою вигадкою". "краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной".лина мазайло : "мене обдурив: я покохала не мазайла, а мазалова," уля : "у тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст."

І.карпенко-карий був не лише талановитим драматургом, а й прекрасним актором. він створив високохудожні сценічні образи: возного («наталка полтавка» івана котляревського), назара стодолі й гната карого («назар стодоля» тараса шевченка), герасима калитки і пузиря із своїх п'єс «сто тисяч» і «хазяїн». він невтомно працював над своїми ролями, відшліфовуючи кожен епізод до найменших деталей. його гра була позбавлена штучної декоративності, а відзначалася простотою і життєвою правдою, проникненням у внутрішній світ героїв. тези: 1.початок нової української драматургії – 1819 р. (і.котляревський. «наталка полтавка»). 2.розвиток драматургії двома річищами: просвітительсько-раелістичний; романтичний. 3.1882 р.- професійна театральна трупа, створена м.кропивницьким у єлисаветграді. 4.труднощі: матеріальна скрута; відсутність власного приміщення; заборона ставити п’єси українською мовою (дія емського указу 1876 р.) 5.на західноукраїнських землях, які перебували під владою австро-угорщини, українські вистави з’явилися у 1848 р. у коломиї на аматорській сцені. (і.озаркевич. «дівка на виданню, або на милування нема силування»). досягнення українського театрального мистецтва були дещо скромнішими. руський народний театр заснований при товаристві «руська бесіда» 1864 року. репертуар: примітивні мелодрами, перекладні п'єски-фарси, німецькі й французькі оперетки і бракувало національної класики. «театральна мізерія»,-так характеризував франко стан речей у західноукраїнському сценічному мистецтві наприкінці xix століття.