Приклади комічного в творі "блакитна дитина" анатолія дімарова

Где он жабу проглатил)

Хоч і народилася та виростала Наталка у заможній родині, але ніколи не цуралася простої праці. Виборний говорить про неї: «... яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Після смерті батька живуть вони майже у злиднях, але Наталка не втрачає своєї життєрадісності, доброти, а спесивою і пихатою, як більшість міських панянок, ця дівчина ніколи не була. Вона сама характеризує себе у пісні:

Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива.

І хоч не мала вона приданого, але до неї сваталися і дяк, і волосний писар, і підканцелярист із суду. А в п'єсі їй зізнається у коханні навіть возний, якому подобалась в ній її краса, доброта, працьовитість і співучість, бо Наталка не тільки знає сама багато пісень, але і складає їх сама. Зокрема, усе село знає її пісню про Петруся — «Вітер віє горою». Наталка відмовляє усім женихам не тому, що чекає на когось багатшого, а тому, що з дитинства кохає Петра. Вона вважає, що люди одружуються, щоб разом хазяйнувати, жити дружно, бути вірними і підтримувати один одного до смерті. А з людиною, до якої не лежить серце, Наталка не може бути щасливою, тому для неї краще закінчити життя у Ворсклі, ніж бути відданою за нелюба.

Наталка Полтавка:

бідна                                                                                        іє тверді моральні принципиповажає матірвміє відстоювати своє щастя.

 

для тараса шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померлаце, зрештою, його перша   юнацька  любов — оксана коваленко. отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. а доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. хто тільки над нею не знущався? ! на панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. а скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!     жіночі образи шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. згадаймо назви його творів про жінок: "наймичка", "відьма", "сова", "слепая", "мар'яна-черниця". ці назви не випадкові. саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.  десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.    а : "причинна", "тополя", "русалка", "утоплена", "лілея" - у  кожній з них своя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.  образи шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. і найбільша заслуга шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. це ганна з поеми "наймичка", оксана з поеми "слепая", катерина і марія з однойменних поем, сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. мати з дитиною завжди була для шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.