Поясніть яке ідейне значення в новелі михайла коцюбинського intermezzo має епізод зустрічі ліричного героя з селянином.

Можно понять что душа героя успокоилась, наступило равновесие. теперь герой снова может вернуться к людям. ярким доказательством этого может быть встреча с человеческим горем (крестьянином). они встретились стояли молча и минуту смотрели друг на друга. лирический герой как будто проверяется готовность вернуться к людям. казалось надо убегать так как снова к творцу приближались страдания. не верится что он может интересоваться человеческим горем.

Объяснение:

Школьные Знания.com

Какой у тебя во классы Українська література 5+3 б

План до твору місце для дракона ?

Svetakramarenko25 27.04.2017

Отметить нарушение

ответы и объяснения

Oksi9981Середнячок

1..Молодий дракон

2..Ніхто не підозрював про існування дракона

3..Мудрий дракон

4..Розмова дядька з драконом

5..Помста

Розділ ІІІ

1..Розмова йміж князем та пустельником

2..Дивний і незвичайний змій

3..Гості

4..Приємний співрозмовник-дракон

5..Життя володаря не варте й одного рядка поета!

6..Наляканий дракон

Розділ lV

1..Князева доля

2..Врятування Люботина

РозділV

1..Здивований дракон від почутого

2..Найсолодші сни метелика

3..Найпотаємніші думки

4..Урочистий бій з драконом

Розділ VI

1..Наляканий дракон

2..Задеревіла рука у пана під час боя

3..Переможець дракон

Розділ VII

1..Холодна осінь

2..Замріяний дракон

3..Сліпуча яснота

«- А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не потикатиму. – Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п’ю. Так і зіп’юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені? – Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…

– Шкода. Але що робити?»

«- Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!

– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»

«- Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії. – Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»

«- …є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми дозволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.

– Чого ви бідкаєтеся? Невже вам невідомо про нашу домовленність з князем? – Ну-у, нам ще й не таке відомо. Служба, хе-хе. Працюємо в поті чола… Але, бачите, справа делікатна. Князь хоче, аби ви піддалися панові Лавріну, Князівна воліє його джуру. А от я – єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб. Цей пан Лаврін мені не дуже до вподоби. Більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього.

– Мене це не цікавить.

– Ну, певно, після вас хоч потоп! Але хіба це позиція справжнього патріота? – До чого тут патріотизм?

– Ну, ви ж бачите себе саме патріотом. Хіба ні? Адже пустельнику так і сказалисьте, що йдете на смерть заради Люботина.

– Ви підслуховували наші розмови? – Це не суттєво…»

Объяснение: