1. розкажіть цікаві факти з біографії олекси стженка.4. складіть план до оповідання «скарб».лким вам уявляється головний герой: смішним чи поважним? чомуякі саме риси роблять його таким? пишіть деталі українського побуту та звичаїв, змальовані автором воповіданні.д. пого, на думку автора оповідання, люди можуть називати щасливим? аналізуємо• складіть цитатний план характеристики образу павлуся.2. як ви розумієте мораль оповідання? 3. як характеризують павлуся інші герої? спробуйте переказати сюжеттвору від імені будь-кого з персонажів (павлусевих батьків, парубків-од-носельців, наймички чи наймита, дружини павлуся4. икі засоби гумористичної характеристики героя використовує автор? 5. чи про єдиний знайдений парубками скарб ідеться у творі олексистороженка? зору.взагащо даєтскористбездумзадоволвідкри"щастяк гаяк уaiпочиаджеприсзнаєнабіняказдискутуємо1. визначіть і прокоментуйте: у чому полягає повчальний характер опо-відання «скарб»? 2. як ви розумієте сам образ скарбу? він алегоричний чи простий? аргу-ментуйте свою думку, скориставшись міркуваннями автора.3. чи вважаєте ви павлуся щасливим? поясніть, чим ви керувались, від-пові на це питання.4. чи хотіли б ви бути схожим на павлуся? чим саме? поясніть як по-зитивну, так і негативну відповідь.5. як ви вважаєте, чи мало павлусеве життя сенс? чому? спробуйте ар-гументувати свою точку зору.​

Я думаю, що закоханість зовсім відрізняється від простого слова кохання. Тому, що кохання це почуття. Як в творі "повість про перше кохання". Там де Вітько закохався в Галю. Саме тоді він став трохи по іншому до неї ставитися. Між ними щось відбувалося, саме це і є кохання, а ті люди які потрапили в ці почуття, зазвичай так і називають закохався. Цей твір, дав нам поняття, що ми всі колись підемо по стежки кохання. Отже,можна дійти висновку, що коханння і закоханість зовсім різні поняття. Щодо цього яскравим прикладом є образ Вітька з твору Повість про перше кохання.   

Михайло грушевський (портретний нарис у публіцистичному стилі)чи то світлини, чи то барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. а ще незмінно — окуляри. це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. та михайло грушевський, насамперед, — історична постать!  те, що михайло сергійович грушевський — перший президент україни, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. влада прагнула доказати, що україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». окрім того, грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім'ям. він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у xix столітті (народився в 1866 році) і 34 роки в xx столітті (помер у 1934 році). ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність. усе своє життя великий український учений та історик, голова української центральної ради і перший президент україни, присвятив боротьбі за створення української держави. придивляюся до рис обличчя михайла сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. думаю: ось так йому боліло за вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в україні 1917-1921 pp. саме це викликало шалену лють із боку імперських великодержавників. для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам'яті народу. відновлення державності україни в 1991 році врятувало спадщину м. с. грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: м. грушевський похований на байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім'ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити грушевського від рідного народу.  так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана михайла. він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «а що ти зробиш для україни? до чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля? » мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.