Які спільнокореневі слова : зустрічати, копати , доповідати , примати , шукати

Зустічати-зустріч, стрічати копати-копанка, закопувати, доповідати-доповідь,доповідач,повідати я так зрозуміла, що приймати-прийняття, приймач, мати шукати- шукач, вишуковувати

Володимир кирилович винниченко народився 26 липня 1880 р. в єлисаветграді херсонської губернії, в робітничо - селянській родині. після народної школи навчання в гімназії, але не закінчив.1900 р. в златополі екстерном склав іспити за середню школу .1901 р.- вступив на юридичний факультет київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію "студентське товариство". був заарештований, але через кілька місяців його випустили "на поруки" і виключили з університету. вислали з києва.відправив своє перше оповідання "народний діяч " в " літературно -науковий вісник " в галичині, але надрукували його тільки в 1906 р.1902 р.- винниченко заявив про себе, як письменник: опублікував твір "селянин", писав брошури і книги на революційні теми. арештований при перевозі нелегальної літератури. посаджений у військову в'язницю - київську крепость. звільнений першою російською революцією. під час ув'язнення написав низку літературних творів. повість "голота" отримала першу премію "київська старовина". написав оповідання: "на пристані", "раб краси", "голод", "малорос-європеєць", "ланцюг" та ін.знову заарештований, а через вісім місяців звільнений, емігрував. написав багато творів: "дисгармонія",   "щаблі життя", "контрасти".1908-1913р.р.   перебував у різних країнах.1914 р. повернувся в україну, нелегально. у петрограді зробили постановку за п'єсою "брехня"1916 р. в москві , петрограді видавав журнал "промінь" .1917 р. переїхав до україни і став одним з організаторів і керівників центральної ради, потім головою уряду - генерального секретаріату.1918 р.- заарештований гетьманськими офіцерами. звільнений через протест української громадськості.1919 р.- виїхав за кордон.1920 р.- приїхав до україни і знову поїхав, вже остаточно .1924 - 1928 р.р. "рух" - видав "зібрання творів" в.винниченка в 23-х томах.1931 р. винниченко написав відкритого листа до політбюро кп ( б ) у,   в якому звинуватив сталіна та постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу. з того часу твори в.винниченка були піддани гонінням.1932 р.- "книгоспілка" - "зібрання творів" в 28-и томах.винниченко написав більше ста творів. 1951 р. 8 березня письменник помер, похований на кладовищі - мужен поблизу канн у франції.

Увірші «всякому місту — звичай і » г. сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. у ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого «совість, як чистий кришталь». кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. у творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. цей вірш виконується як пісня, використаний і. котляревським у п'єсі «наталка полтавка». г. с. сковорода — видатний український філософ, просвітитель, письменник. народився в с. чорнухи на полтавщині в небагатій козацькій родині. володів багатьма талантами — гарно співав, грав на багатьох музичних інструментах, створював музику до власних віршів, мав педагогічний дар, знав кілька іноземних мов. навчався у києво-могилянській академії, був співаком придворної капели в петербурзі, виїжджав у складі російської місії за кордон і мандрував угорщиною, словаччиною, польщею, знайомлячись із культурою народів цих країн. потім викладав поетику в переяславському та харківському колегіумах, був ім учителем у поміщика степана томари. не гнався за багатством і славою, до викладання підходив творчо, писав власні підручники, далекі від офіційних настанов, тому довго ніде не втримувався. віддавав перевагу вільному, спокійному мандрівному життю, не обтяженому побутовими клопотами. написав збірки «сад божественних пісень», «байки харківські», кілька філософських трактатів і притч.   із його життям пов'язано багато легенд і таємниці. прагнув до самопізнання та самовдосконалення, висунув ідею «сродної праці». помер у с. іванівці на харківщині (тепер с. сковородинівка золочівського району), там же й похований. на могилі — епітафія: «світ ловив мене, та не впіймав».