Як пов'язані проблеми повісті захар беркут із нашою сучасністю ? ( дякую )

Багато людей в наш час є дуже гордими як Тугар Вовк тому часто треба зробити якійсь вибір. Захар беркут об'єднав народи щоб виграти війну проти татаро монгол, а наша країна об'єднується щоб виграти війну проти Росії

Суворими барвами змальовано Івана Гонту. Головна його риса – почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. Автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його характеру – мужність, незалежність, силу волі. Приєднавшись до повстанців, узявши в руки «свяченого ножа», Гонта ні перед чим не зупиняється. Особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені вбивства Гонтою своїх дітей. Образ Гонти як людини Шевченко змальовує в дусі народних традицій. Своїх дітей, що стали католиками, він убиває в ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. Саме цим зумовлені його слова, звернені до мертвих синів: Сини мої, сини мої! На ту Україну Дивіться: ви за неї Й я за неї гину.


Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий», а в примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був … наймитом». Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві: «А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири так і кладе».

На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам'ять про великого Кобзаря, геніального сина України, гнівного викривача панів неситих, поборника святої правди. Т.Г. Шевченко був народним пророком, титаном духу, першим, хто відверто і сміливо закликав народ до збройного повстання: 
Вставайте, 
Кайдани порвіте 
І вражою злою кров' ю 
Волю окропіте. 

Але тернистий шлях до волі, правди і добра. Народ, зневажений і пригнічений, стогне у ярмі. 

Особливо трагічною була доля жінки. її недоля була тим згустком болю, що запікся в серці поета. Він гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Великий Кобзар став на захист розтоптаних жіночих прав. Мати з дитиною завжди для Шевченка були світлими образами. Він писав: 
Нічого кращого немає, 
Як тая мати молодая 
З своїм дитяточком малим. 

А ідеал матері уявляється таким: 
І досі сниться: вийшла з хати 
Веселая, сміючись, мати, 
Цілує діда і дитя... 

Поет вірив у силу і міць народу, його світлий розум, поривання до правди, волі, щастя. У вірші "Сон" Кобзар з великою любов'ю змальовує жінку, яка мріє бачити свого сина "і уродливим, і багатим". Хоче, щоб він працював на своїм полі: 
На вольній, бачиться, бо й сам 
Уже не панський, а на волі 
Та на своїм веселім полі... 

Поета глибоко хвилювало минуле нашої України. Він був закоханий у запорозьке козацтво і прагнув викликати в сучасників захоплення ним, бажання скинути з себе рабські пута, відродити громадянську мужність. А за що вони голови складали? До чого прагнули? "За волю святую", — говорить поет. Вона була йому дорогою й жаданою. Найбільше у поета прохань-мрій. Йому хотілось із-за Дніпра святого "хоч крихотку землі", він твердо був переконаний у тому, що "оживе добра слава, слава України". 

Рідна Україна ... Безмежна і широкопола, з синьою далиною і зоряними світанками, червоною калиною і вербами снилася вона поету, коли він перебував у засланні. Ця божественна краса надавала наснаги змученому серцю. А як хотілося бачити її вільною та незалежною. Шевченко свято вірив у перемогу народу, скасування самодержавно-кріпосницького ладу, оновлення світу. 

У поемі "Кавказ" він пише: "Встане правда! Встане воля!" Людина і природа в поезії Кобзаря — невід'ємні. Скільки світла і любові до життя звучить у вірші "Ісаія. Глава 35". У ньому висловлена віковічна мрія про визволення людини-трудівника, глибока переконаність у тому, що життя народу стане вільним і щасливим. З якою любов'ю він символізує оновлення світу і всенародну волю. "Люде темнії, незрячі" — це поневолені раби. І відбудеться диво: 
Незрячі прозрять, а кривиє. 
Мов сарна з гаю, помайнують. 

Поет малює ідеал нового суспільного ладу Думки Кобзаря були спрямовані у майбутнє: 
Оживуть степи, озера, 
І не верствовії, 
А вольнії, широкії 
Скрізь шляхи святії... 

Геніальний поет вірив у майбутнє, пророкував його. Вчорашні раби стануть творцями, змінять обличчя рідної землі. А люди "раді та веселі" зійдуться тими шляхами на спільну раду. З його уст звучали слова: "Борітеся — поборете", бо тільки в ''своїй хаті своя правда і сила, і воля". Народ прагнув до правди, добра, духовного розкріпачення. У вірші "Світе ясний! Світе тихий!" Шевченко змальовує оновлене, вільне суспільство, "нову хату", про яку мріяв. 

Він вірив у самостійну державу. На жаль, ми так довго не мали її. Поезія Шевченка ще і ще раз переконливо доводила про те, яка прекрасна наша земля, багата українська мова, чудові традиції, звичаї, самобутнє мистецтво. 

Кобзар закликав любити цю країну, берегти її, жити в мирі: 
Любітеся, брати мої, 
Вкраїну любіте. 

Нове життя може дати колишнім кріпакам не тільки волю, а й достаток, заможність. У вірші "І Архімед, і Галілей" "Кобзар змальовує новий лад як царство рівності: 
І на оновленій землі 
Врага не буде, супостата, 
А буде син, і буде мати, 
І будуть люде на землі. 

Здійснились мрії великого поета. Україна, яку він так любив, стала незалежною. На повний голос зазву чала рідна мова. Поет писав про стурбовану душу людини, про її боротьбу зі злом, про прагнення до щастя. І люди не забули цього велетня, титана, Прометея.