«сочинение - описание катерина билокур , , родное поле, ,

Катерина василівна білокур - одна з найвідоміших українських митців малярства. шлях її в мистецтві був не з легких. народилась вона в селянській сімї на київщині, не мючи   атестата про середню освіту, та не маючи змоги вступити в художне училище,   мусила всього досягати самотужки. навчителем для неї стала сама жива природа.  згодом   в парижі, коли   на міжнародній виставці демонструвалися   її картини,їх високо оцінив пабло пікассо. весь світ облетіли його слова: «якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї на цілий світ! ».перед нами одна з небагатьох   картин художниці, на якій зображено не лише квіти."можливо ви незадоволені моєю роботою , - писала вона в одному з   листів, - оскільки я малюю лише одні квіти? але як же їх не малювати , якщо вони такі красиві ! я й сама , коли починаю малювати чергову картину з квітами , іноді думаю : от коли цю закінчу , тоді вже буду малювати що-небудь з життя людей. але доки закінчу , в голові вже виникає цілий ряд нових картин , і одна одної красивіша - і все квіти , ось вам і весь сказ . а прийде весна , зазеленіють трави , а потім і квіти зацвітуть і боже мій! як поглянеш навколо - ті хороші, а ті ще кращчі , а ті ще чудовіші і я забуваю все на світі , і знову малюю квіти. не гнівайтеся на мене , мої близькі й далекі друзі , що я малюю квіти , адже з квітів картини красиві " .ось перед нами розкривається неймовірна, чудова картина - за тином   пишні півонії, далі- ніжно-рожеві троянди. напроти, царські лілеї, та в їх компанії скромні чорнобривці і рідні, знайомі з дитинства маки. по всій картині, де не де розсипані, як маленькі дорогоцінності, волошки, ромашки та настурція. і обрамлює всю цю пишність, немов вінець, в"юнок. в самому центрі картини нам відкривається маленьке віконечко серед квітів і через нього ми бачимо далечинь - річку, поле і обрій з рясними хмаринками.   це несподівано, вражаюче, і в той самий час   створено атмосферу затишку і спокою.кольори, як ні більшості з картин художниці ніжні,   пастельні. роздивляючись цю роботу , можна по новому, ніби ніколи не бачив, поглянути на нашу землю, та навчитися з вдячністю цінувати прості, на перший погляд речі, які нас постійно оточують.  (при бажанні, можна скоротити. наприклад  -цитату з листа катерини білокур. вона, доречі зкопійована, бо це ж оригінальний лист. все решта - самотужки : )  )

«любов виникає з любові:

коли хочу, щоб мене любили,

я сам перший люблю»

григорій сковорода

ці слова відомого українського мудреця-гуманіста григорія

сковороди найбільш влучно відображають актуальну проблему

сьогодення: проблему взаєморозуміння.

толерантність передбачає всього лише нормальні

цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і

соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світрізні, 

вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Звісно, всі ми добре знаємо, що бути боягузом – ганебно, а брехати не можна, але… не все так просто в цьому світі, далеко не так просто…боятися – ганебно? але бояться абсолютно всі (природна реакція людини на небезпеку) і сміливець не той, хто не відчуває страху, а той, хто може подолати свій переляк і діяти не зважаючи на нього. саме це і відбувається з климом джурою. лише за один день неймовірних пригод у товаристві боягузів клим дуже змінився, він сам себе не впізнає, бо найскладніше зламати в собі боягуза вперше, і якщо ти зміг це зробити, то набудеш досвіду мужності, який долати твій страх і надалі.пригоди тривають, завдання ттб   не виконане. отож, вперед – на зустріч новим .