Твір мініатюра на тему: "червоне то любов а чорне то журба"

Любов — це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. почуття любові — це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. без любові ніколи не буде життя на землі. це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. кохання — це чисте і світле почуття людини. якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. пригадаймо сонети петрар-ки, шекспіра, лірику пушкіна, неповторне «зів’яле листя» франка, поезію рильського, сосюри, павличка. сяйво любові розлилося широко по його творах. він змальовує любов до україни, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. у нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву — мови. в творах павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. кохання молодої людини — героя віршів — чисте і справжнє. воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям. прояв любові до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. одним з таких творів є сонет «о рідне слово, хто без тебе я? » поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. сонет «о рідне слово, хто без тебе я? » починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: «осміяний людьми кретин — стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я». 

Володимир підпалийрідна мова 0 мово рідна! в рідній хаті, як джерело із глибини,
 в голодні дні, у дні багаті, 1 на дощі, і при багатті,
 ти від колиски до труни. хоч не чужою чужиною
 чужі були і є мені,
 немов луною голосною
 твої лунають голосні! озвуться чистими тонами
 їм приголосних сто рядів,
 басами і напівбасами —
 м’які, сонорні і тверді! не посоромлять ні на йоту
 йотовані могутній плин
 пісень великого народу
 із краю сонця і калин. лише у пору листопаду
 шумлять шумливі у журбі
 моя заступнице й порадо,
 безсмертя суджене тобі. бо ти — як мати в рідній хаті,
 як джерело із глибини,
 в голодні дні, у дні багаті,
 і на дощі, і при багатті,
 ти — від колиски до

ответ:Русалонька із 7-В

Вогонь, повітря, вода, земля — чотири стихії природи й буття. Повнокровні, взаємодоповнюючі й різнобічні. Саме такі вони і в тетралогії «Русалонька із 7-В». Це розповідь про життя і пригоди семикласниці Софійки (вона ж — Русалонька), переплетені з таємницями сучасного та загадками не українського минулого.

Вогонь, тим паче, втілений у блискавці — річ ой яка непередбачувана!.. У першій частині («Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських») дівчинка намагається зняти прокляття з однокласника Вадима, у якого давно й безнадійно закохана. При цьому долає блискавиці й натрапляє на несподівані факти з історії не для України ХХ століття.

Повітря — стихія зовні спокійніша, але ж яка непостійна!.. Друга частина — «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» — це доля нещасного привида зі старовинного замку, з котрим Софійці довелось познайомитись у літньому таборі і котрого, звісно ж, довелося рятувати. При цьому Софійчине вірне кохання до Вадима зазнає неабияких випробувань: першого вересня в її сьомий-«В» приходить аж надто симпатичний новачок Дмитро Іваненко… Але все це — дрібниці порівняно з тією новою ученицею, яка дивним чином з’являється в Софійчиному класі напередодні Нового року в третій книзі: «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу»!.. Протистояння нагнітається, а часовий проміжок поглиблюється: з жорстких реалій ХХ століття доводиться поринути і в козацьке і навіть язичницьке минуле. Вода — очищає, але вона може бути такою небезпечною!..

Земля — символ стабільності й дому… «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» — це розплутування Софійкою злочину з крадіжкою полотен у місцевій галереї. Рушивши тенетами детективного лабіринту, дівчинка мимоволі натрапляє на деякі нерозкриті злочини більшовицького режиму і — на несподівані відомості щодо власного родоводу. Ого, які, виявляється у того родоводу корені!.. Пристрасті нагнітаються і в особистому житті: здається, дівчинка знову навіки й безнадійно закохалась!..

Попри те, що кожна з частин — самостійна й завершена, всі вони взаємопов’язані, кожна є логічним продовженням попередньої. У всіх повістях фігурує вельми дивна (а може, навіть трохи чарівна) прабабусина шафа. У всіх є трохи містики й магії (але не більше, ніж в нашому справжньому житті!). У всіх на до завжди приходять красива й добра тітонька Сніжана і безмежно відданий Софійці «третій зайвий» — Сашко Фадійчук. Всі чотири частини, хоч і не позбавлені фантастичного елементу, написані на основі реалій не української історії (в основному це — матеріал центральної України, зокрема Уманщини) і цілком відповідають означенню «краєзнавчий детектив», як слушно назвала свого часу жанр «Русалоньки із 7-В» дослідниця Зоя Жук.

Вогонь, повітря, вода, земля — невже на цьому усе й закінчилось?.. Ох, навряд! Інтрига триває!..

…Загалом же тетралогія «Русалонька із 7-В» — це твір про сучасних українських підлітків, про дорослішання, про пошуки власного Я, про ставлення до рідної мови й до України, про родинні й товариські стосунки, про морально-етичні, суспільні й навіть екологічні проблеми і, звичайно ж, — про перше кохання.

Объяснение: