Название команды и девиз связанный с украиной

Команд нам бояться нечего, - пусть соперник   динамо девиз  

Думи — це ліро-епічні твори на історичні й соціально-побутові теми, які виконуються речитативом під акомпанемент  кобзи, бандури або ліри.  думи мають специфічну, властиву тільки їм художню організацію. зазвичай дума має зачин (заспів, «заплачку») і традиційну кінцівку (славослів’я). між цими складовими тексту думи й міститься розповідна частина з усіма елементами, властивими епічному сюжету — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв’язкою. розповідь  у думах докладна й повільна, нерідко використовуються повтори, які  краще запам’ятати твір і виділити в ньому найсуттєвіше.  на відміну від історичних пісень, думи не поділяються на строфи, натомість  з мовних тирад8  (періодів) із різною кількістю рядків, причому кожна тирада формулює окрему  завершену думку.

у поетичній мові народних дум поширені постійні епітети, які майже завжди стоять при тих самих словах. маруся богуславка - саме така.

Переїхавши до петербурга 1831 року, енгельгард взяв із собою шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на чотири роки до живописця ширяєва. тут шевченко влітку 1836 року познайомився зі своїм земляком – художником іваном сошенком, завдяки зусиллям якого 4 травня 1838 року молодого поета друзі викупили з кріпацтва. хто ці люди? ось вони – ті люди, які не лише визволили тараса шевченка з кріпацтва, але й сприяли його творчій натурі, здобувати знання: іван сошенко – українець родом з богуслава, чия юність, як і шевченкова, пройшла на черкащині, маляр. першим почав замислюватися про звільнення генія з кріпацтва й порадився про це з письменником євгеном гребінкою. євген гребінка – українець із пирятина, видавав у петербурзі альманах “ластівка”. він перший узявся за літературну освіту шевченка, запрошуючи його до себе з 1837 року на літературні вечори. “хрещений батько” першого видання “кобзаря”. саме йому тарас шевченко присвятив поему “перебендя”. василь григорович – теж з полтавщини, земляк євгена гребінки. чоловік доньки славного українського різьбяра івана мартоса. секретар товариства мистецтв, професор теорії естетики, віце-президент імператорської академії мистецтв. йому шевченко присвятив поему “”. олексій венеціанов – син грека з ніжина й українки, вчитель івана сошенка, товариш євгена гребінки по гімназії. придворний живописець. василь григорович та олексій венеціанов товаришували з відомим поетом василем жуковським (вихователем царя олександра i), якому й представили шевченка. василь жуковський – поет-романтик, позашлюбний син туркені-полонянки та російського поміщика опанаса буніна. прізвище отримав від збіднілого дворянина андрія жуковського, який був його хрещеним батьком. василь добре знав долю кріпаків і почав дбати про звільнення шевченка – українського “алмаза в кожусі”. карл брюллов – нащадок французів-гугенотів. його предки емігрували до німеччини, згодом переїхали до росії, але вільнолюбний дух, притаманний французам, художник зберіг. українець іван сошенко познайомив шевченка з карлом брюлловим. це знайомство стало вирішальним у долі юного шевченка…