Твiр-мiнiатюра "трагедiя "гамлет" i сьогодення"

Для гамлета, життя якого була гармонійною в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перевернулося разом зі смертю батька і подіями, які відбулися після цього.привид батька закликає гамлета до помсти.  світ відкрився перед ним у всьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнака в філософа.  душа юного принца в сумнівах.  тепер він болісно сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехня.  всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися.  лише гамлету брехня чуже. гамлет перестає вірити кому-небудь.  рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі розенкранц і гільденстерн виявилися зрадниками.  навіть чиста наївна офелія стає мимовільним зброєю в руках свого батька полонія, зброєю, спрямованим проти гамлета.  у цій ситуації він не знає, кому може довіритися.  гамлет - один проти світу зла.  навколо майже всі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами.  гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею. сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - "нормальних" людей, які звикли жити в брехні.  так народжується версія про божевілля принца.  гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.насправді гамлет розумний, широко освічений.  його натура глибока, тонка, артистична, а мову дотепний і парадоксальна: "і замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупки, я і там буду вважати себе володарем безмежності".  гамлет - філософ, який прагне зрозуміти сутність речей.про себе він говорить: "сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила? ! я вельми гордий, мстивий, самолюбний. у мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок,  щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. всі ми пройдисвіти несусвітні ". "бути чи не бути" - знаменитий гамлетівське питаннясвіт людей жахливий.і саме життя сплетена з фальші,брехні, жорстокості.що ж робити? померти - заснути, не більше.і знати, що скінчитьсясерцева біль і тисяча турбот помертизаснути.може, і бачити сновидіння? "

любити! яке чудове слово! воно дарує і радість. і смуток. його знають усі: від малого і до великого. на мою думку, любити - найкраще відчуття. і це має відношення і до людей, і до тварин, і навіть до якихось речей, звичок. що робить людину по-справжньому щасливою? не подарунки, грощі чи щось подібне, а любов. жодні скарби всесвіту ніколи не зможуть замінити людські відчуття, адже емоції - найдороще. ми всі намагаємось зберегти радісні спогади десь на глибині своєї душі а які спогди бувають кращими, ніж спогади про кохання? і не обов'язково взаємно! просто запалити вогник ніжності і радості в серці. навіть великий кобзар тарас шевченко закликав: "а дай жити, серцем жити і людей любити…"вже з перших днів життя, коли ще не можемо вимовити і слова, ми вчимося цінувати тих людей, які поруч із нами. вони піклуються про нас. і ці люди - наші батьки. поважати того, хто подарував тобі життя - ось справжня любов. ми проявляємо її у словах, діях, вчинках.бережіть любов! вона врятує світ!

по-перше, звернемося до історії, т.г.шевченко змалку відзначався різнобарвною фантазією. о.підсуха писала: "чи кожній дитині, скажімо, спаде на думку шукати залізних стовпів, що нібито підпирають небо, до чого вдався був шестирічний тарас шевченко? ". таких прикладів історія знає безліч, коли люди, особливо майбутні митці, виявляли здібності, а інколи й талант до певних мистецтв. наприклад, лесь курбас у п'ятирічному віці створював лялькові вистави у себе вдома. він писав: "за декорації служили мамині речі, за акторів - ляльки, а глядачі - сусідські діти. ці пізнання виявилися у майбутній професії.

по-друге, у наші дні діти все менше замислюються над своїм покликанням. краще грати у комп'ютер, аніж сидіти та думати про безмежність власного розуму й про своє покликання – це для них занадто нудно. і. томан писав: "молоді люди, буває, самі не знають, що б їм хотілося робити". у результаті, коли приходить час вступати у вищий навчальний заклад, діти слухають батьків. потім, коли вони розуміють, що майбутній фах їм не подобається, а розчаровувати рідних не хочеться, виникає пригнічення, яке часто викликає депресії, а іноді й невроз, тобто найпопулярніші у наш час психічні розлади.

по-третє, я давно визначилася, чим мені хочеться займатися у майбутньому. якось моя сестра сказала: " я відвідала одну театральну студію, де зараз проходить набір абітурієнтів. давай підемо туди! " тож займаюся там більше трьох років, в мене з'явилося багато друзів, у нас багато спільного.