Твір на тему: як стати справжньою людиною за романом жуля верна «п’ятнадцятирічний капітан»

У своїх творах Жуль Верн показує нам стійких, хоробрих та шляхетних героїв. Серед них були капітани Немо і Грант, а в творі "П'ятнадцятирічний капітан" — Халл та юний Дік Сенд.

Дік Сенд був сиротою, але йому в житті зустрілися добрі люди, які до хлопчику не тільки вижити, але й обрати вірний шлях у житті. А мріяв Дік про море, тільки про море. Тому не цурався ніякої роботи на кораблі. Безумовно, не тільки працелюбність була притаманна Дікові. Хлопець був розумний: у чотири роки вмів читати, рахувати, писати, а на шхуні "Пілігрім", де він був юнгою, зарекомендував себе вправним, витривалим матросом, стриманим і відповідальним. Ось чому капітан Халл, коли вирушив полювати на кита, доручив корабель Діку.

Сталося нещастя: капітан разом з моряками загинув. Дік взяв усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити дуже багато пригод, але він мало думав про себе, вболіваючи за долю місіс Уелдон, маленького Джека та інших друзів.

Дік виявився кмітливим, мужнім, добрим, справедливим. Поруч з ним навіть дорослі почувалися впевненіше. Про нього можна сказати, що він став капітаном своєї долі, справжнім капітаном.

Що ж йому стало у пригоді? Знання, досвід, любов до професії і людей, розум, стійкість, витривалість, чесність. Можна було б назвати ще багато рис, але на перше місце, безумовно, слід поставити велику відповідальність не тільки за себе, але й за інших.

Справжній капітан відповідає за все!

Объяснение:

Все життя ми боремося між добром і злом. У більшості випадків перемагає добро, так як його в світі більше.

Від народження ми всі добрі, це з часом накопичуються різні образи, серце замерзає від повсякденного, нелегкого побуту. Але в оточенні добрих людей, ми починаємо відтавати, вчимося протистояти жорстокій реальності. З народження ми пізнаємо, що погано, а що добре. Один ще в дитинстві зрозуміє, що за добро треба платити тим же, а інший все життя проживе і не зрозуміє простої істини. Поняття і прояв доброти кожен розуміє по-різному. Де добро цінується і бережеться, там воно зберігається, накопичується і примножується.

Бути добрим – з розумінням стався до оточуючих, рахуйся і поважай думку інших. У нашому світі це не завжди вдається легко. І часто добрій людині доводиться важко, тому що вона звикла дарувати людям ласку і турботу, а не робити всякі гидоти. З доброю людиною приємно дружити, спілкуватися, вони притягують до себе інших. Не впускайте можливості, щоб зробити що-небудь хороше. Усвідомлення того, що ти зробив комусь добро, вже робить тебе добрішим.

Добра людина не злиться, не вміє ненавидіти людей, намагається у всьому бачити тільки хороше. Допомагає ближнього без будь-якої користі. Не варто звертати увагу, як поводяться інші з тобою, кожен відповідає сам за свої вчинки. Головне, як поступиш ти, в тій чи іншій ситуації.

Доброта нікому не шкодить. У добрих людей багато друзів, до яких вони можуть при потребі звернеться за до .

Будь до людей трішки добрішим

Тобі піднесеться це у стократ.

Світ навколо стане веселішим, 

А ти душею станеш враз багач.

Робіть маленькі вчинки: до іть безпорадній бабусі перейти дорогу в галасливому місті, відженіть гавкаючого собаку від малої дитини. Будь-яка зроблена дрібниця для когось – цілий подвиг...

Пізня весна

Цього року весна запізнилася. Уже так хотілося тепла, а сонячні промінці, хоч і виглядали з-за хмарок, та все ж не поспішали дарувати свої лагідні обійми. Лежав сніг. У березні ще були морози. Того ранку я йшов до школи повз озеро, вкрите кригою. Вітер проймав наскрізь, аж зводило зуби. У школі хлопці повідомили, що біля озера сіла велика зграя лелек, які повернулися з вирію. Всі зраділи і вирішили, що після уроків побіжимо туди. І ось, лиш пролунав дзвоник з останнього уроку, ціла юрба дітлахів зібралася біля школи. Ми наввипередки бігли до озера. Кожен намагався бігти швидше, щоб першим побачити птахів, які обов’язково повинні принести весну. Прибігши, побачили знесилених птахів, що топталися на березі, сподіваючись знайти хоч якусь їжу.

Минали дні. Птахам нічого було їсти, і вони почали гинути. Тоді мешканці села вирішили до нещасним. Люди підгодовували їх, приносячи на берег їжу. І дорослі, й малі несли все, що могли їсти лелеки. Хто зерно, хто хліб... Більшість чорногузів наші односельці врятували.

Птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.

Ø  Визначити структуру тексту. На які частини можна його поділити? Який сюжет цього тексту?

ІV. Опрацювання пам’ятки до складання твору-оповідання

План:

1. Березневі морози.

2. Повернення з вирію лелек.

3. Пташиний голод.

4. Порятунок чорногузів.

5. Повернення птахів до своїх домівок.