Письмово скласти план фарбований лис

1. вправний мисливець

2. лис пробирається на базар

3. зустріч із собаками

4. у діжці з фарбою

5. страшний синій звір

6. царювання лиса

7. помста звірів

Объяснение:

Події, описані в книзі, відбуваються в 1241 році. Боярин Тугар Вовк приїжджає з дочкою Мирославою в Тухольщину на Карпатах, де князь Данило подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, і боярська дочка закохалися один в одного, але Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків. Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає в конфлікт з громадою тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Воїна, який мав свідчити проти нього. Після того, що сталося громада проганяє вбивцю. Залишивши загін захищати свій будинок, боярин разом з Мирославою їде до монголам, на сторону яких перейшов ще під час битви на Калці. Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди, яке вирушило на Тухольский перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут потрапляє в полон. Незабаром, за порадою Захара Беркута жителі перекрили річку. Місце в якому знаходилися монголи почало швидко затоплюватись. Бурунді пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовили. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима. Тугар Вовк, Бурунда і десятитисячне військо монголів загинули, але Максиму вдається врятуватися. Передчуваючи близькість смерті, Захар Беркут вимовляє пророчі слова: «Громадське єдність, завдяки якому була здобута перемога, буде втрачено, важкі часи настануть для народу, але з часом воно відродиться і настануть щасливі часи його відновлення».

Євген Маланюк - письменник, який був «завжди - проти течій», який вів «когорти» своїх віршів «в обличчя творчих катастроф». Його ненавиділа і боялася радянська влада. Він не мав легких стосунків із середовищем української діаспори в Америці. Повернувшись своїми книжками в Україну від початку Незалежності, Маланюк став непримиренно критичним нашим сучасником. Він продовжує бути суворим опонентом тієї України, що й далі животіє в нерухомому просторі посттоталітарної ментальності. І є провідником європейської України, яка досі не постала і для формування якої будуть потрібні ще титанічні інтелектуальні та громадянські зусилля.

Драматизм і проникливість думки Маланюка були йому продиктовані і його долею. «Поетом апокаліптичних літ» назвав Маланюка Дмитро Донцов. Цих «апокаліптичних літ» йому вистачило на все життя - він так із них ніколи й не вийшов. Маланюк був двадцятилітнім юнаком, коли розвалилася Російська імперія, й помер напередодні радянської окупації Чехословаччини, землі його дружини і сина. І тим потужнішою була його думка, тим напруженішою - праця. Він був учасником визвольних змагань 1920-х років, спричинився до постання Української Народної Республіки в 1917-1920 рр. по століттях «Ночі Бездержавности». Це здавалося чудом Провидіння... а далі - крах, втрата, відчай.

Перший раз втрачена Батьківщина, а потім віднята і вдруге: кривава навала більшовизму, знищена країна, яку Маланюк міг болісно видивлятися лише здалеку, з майже півстолітнього буття в «еміґрантській Сахарі». Чи так само здатні почути його ми, як він відчував і чув далеку Україну? Не почути його сьогодні означало б утретє відібрати в нього Батьківщину. І відібрати в нас його безцінний досвід і його лазерну думку. Власне, актуальність цієї думки якраз і свідчить про те, що «апокаліптичні літа» для України ще не закінчилися.

Маланюк - інтелектуал того специфічного культурологічного мислення, яке дозволяє бачити реальність одночасно в історичній та футурологічній площині, вкладати філософський сенс у полівалентну метафору, насичувати громадянським почуттям теоретичні рефлексії.