Іть будьласка скласти вірш про українську мову зі словами: україна, калина, мова солов'їна.

мово моя українськамово українська моя солов’їна,ти дзвениш, мов веселий струмочок весною.допоки ти є – живе україна.на щастя і радість, народе, з тобою.невмирущий наш струмочок – рідна мова –від суржику потерпає.це ж гине наша першооснова.а з нею народ і україна страждає.почистимо наш дзеркальний струмочоквід бруду, хламу і бур’яну.і залишимо для наших синів і дочокїї чудесну і чисту. одну.

украіна украіна

то найкраща краіна

ми маемо мову соловіну

легку як піріну

ми пишаемося украіной

 

Моя думка щодо рішення князя ігоря виступити проти половців читаючи «слові про похід ігорів», я помітив, що головний герой - новгород-сіверський князь ігоря святославич - викликає у мене суперечливі почуття. з одного боку, я захоплююся його мужністю, хоробрістю, палкою любов'ю до рідної землі, готовністю зложити голову у боротьбі з ворогом. але з другого боку, князь ігор іноді діє дуже необачно. яскравим приклад цього є саме його рішення князя ігоря виступити проти половців, не чекаючи інших князів, тільки з братом всеволодом.  взагалі, я розумію князя ігоря. під час тих подій, про які йдеться у "слові", ігор був ще дуже молодою людиною, а молодості часто притамана деяка гарячність та необачність. до того ж, ігор хоче слави - цілком зрозуміле бажання для князя. зараз людину такого складу характеру назвали би амбіційною. і ось дружина на чолі з ігорем вирушає на половецьке військо - щоб захистити рідну землю від нападників та, не в останню чергу, щоб здобути воїнської слави.  але, на жаль, однієї хоробрості замало, щоб протистояти сильному ворогові. незважаючи на вийняткову мужність та хоробрість братів-князів, битва завершилася поразкою русичів. брат ігоря, всеволод, гине, а самого ігоря беруть у полон. загинуло дуже багато хоробрих воїнів, тобто тисячі їхніх жінок залишилися вдовами, а діти - сиротами. такою була ціна, сплачена за свавільність та славолюбство ігоря. особисто я вважаю, що головною помилкою ігоря було те, що, коли він приймав рішення вирушити у похід, він був занадто впевненим, що переможе. хоча ігор знав, що ворог численний, дуже сильний, добре озброєний та готовий битися на смерть. знав, і був готовий загинути за рідну землю. патріотизм - це добре, але не князь не подумав про те, що ж буде з його країною у разі поразки. саме у цьому, на мій погляд, полягає головна помилка ігопя: він позабув, що він - не просто людина, він - князь, і ризикує не тільки власним життям, але й усією землею та усіма людьми. тобто, ігор забув, що він - не просто людина. він -  політична фігура і не належить цілком собі. тому, як би не хотілося здобути багато слави, йому треба було бути обачнішим і більш холоднокровним. замість того, щоб відразу іти на ворога, треба було все добре обміркувати та зважити ризики. ігор цього не зробив, і хоча він безумовно є героєм, невдалий похід дуже зашкодив його князівству. 

Дівчинка анна з її вірша "кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам. чому ж десятирічна "підсудна анна стала перед судом"? чим вона завинила перед сусідом і всім світом? поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей: вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і вночі їм сняться миші кольорові. од тих мишей немає нам життя. сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! в цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки! ліна костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. таких можна назвати моральними дальтоніками. ця алегорія проходить через весь текст вірша. сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусі" "від літератури", тому досить тривалий час вірші л. костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. все, яку вірші: "чаклунок ми караєм по закону". крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. якщо героїня ліни костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів! поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло. і хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; ліна костенко закликає читача до оптимізму: і раптом нявкнув кольоровий кіт. залив чорнилом вирок на папері. поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!