Небольшое сочинение на тему как создавалась первая великая библиотека на руси

В«повести временных лет» сохранились строки о создании первой библиотеки на руси при ярославе мудром.  в лето 1037 «заложил ярослав город великий, у того же града золотые ворота;   заложил и церковь святой софии  и книги любил, читая их часто и ночью и днем. и собрал писцов многих, и переводили они с греческого на славянский язык. и написали они книг множество, ими же поучаются верующие люди. ярослав же, книги многие написав,  «положил в церкви святой софии, которую создал сам».  судьба библиотеки ярослава остается загадкой. через двести лет киев разграбили монголо-татары, но никто из свидетелей не говорит о гибели библиотеки. возможно, она и по сей день хранится в подземельях киевского собора.  великий князь основал и древнейшее книгохранилище при новгородском софийском соборе, которое сохранилось до наших дней.  как люди оценивали сокровища, приобретенные ими с христианством, и как были людям, давшим им это сокровище, видно из отзыва летописца нестора о деятельности князей владимира и ярослава:   «подобно тому, как если бы кто распахал землю, а другой посеял, а иные стали пожинать и есть пищу обильную, так и князь владимир распахал и умягчил сердца людей, просветивши их крещением; сын его ярослав насеял их книжными словами, а мы теперь пожинаем, принимая книжное учение. велика ведь бывает польза от учения книжного; книгами наставляемы и поучаемы на путь покаяния, в словах книжных обретаем мудрость и воздержание. это ведь – реки, напояющие вселенную, это источники мудрости; в книгах ведь неизмеримая глубина; ими мы в печали утешаемся; они – узда воздержания».

Слово - важливе поняття в житті кожної людини. коли створювалась мова, люди не розуміли силу слова.  бо якось би  убезпечило себе вiд його смертоносної дiї. слова зради, пiдлостi вбивають щось значуще, що iснує в людинi заради добра i милосердя.  щастя i горе, радiсть i смуток - усе може бути в одному словi.    словом людина відкриває душу своєму співврозмовнику, висловлює свої почуття. в простому понятті містяться багато накопичених знань.      шануй i бережи добре слово на всi випадки життя, i добро, створене тобою, тобi ж i повернеться, а на землi ще однiєю доброю  людиною стане бiльше. 

Упригодницькій повісті михайла коцюбинського "дорогою ціною" перед нами постає період, коли вже була ліквідована задунайська січ  і в україні існувала панщина. селяни були закріпачені, козацтво повалене, але були й  ті, хто не збирався коритися цій системі. час від часу селяни тікали за дунай, до турецьких земель, так само вирішили зробити головний герой твору остап та його кохана соломія, яка втекла від чоловіка і замаскувала себе під козака. їхній шлях був непростий, сповнений перешкод, але це був шлях до свободи і вони знали його вартість. коли головні герої перепливали через дунай, остапа випадково підстрелили, тоді соломія ледве дісталась твердої землі з коханим. поки дівчина шукала порятунку, остап був один у плавнях. у хлопця була агонія, йому ввижався дідусь, який був славним козаком і привчав онука змалку до своєї справи.  у цей час відбулась сутичка остапа  із вовком, де він, хоч і кволий, але з усіх сил намагався вижити, бо знав, що соломія на нього розраховує. навіть у цій ситуації, людський дух, дух українця, не згас.  згодом, втікачі оселилися у циган-грабіжників, звісно, за певну плату. через такий прихситок, ще хворий остап був заарештований разом з циганами за їхні брудні справи. тим часом, соломія у місті зустріла давнього знайомого івана і вони разом спланували порятунок остапа. вони не опустили рук, не дозволили забрати волю свого товариша. полонений був врятований від турецької варти, але дорогою ціною: івана підстрелили, а соломія потонула у холодній воді. така бажана свобода забрала у остапа все, проте він зміг її здобути, не скорився. отже, як ми бачимо, твір розпочинається словами   автора про героїчну історію українського  народу, про його нескорений вільнолюбний дух. і протягом усього твору головні герої підтверджують цю думку своїми вчинками, своїми роздумами та своїми серцями.