Аналіз вірша ( худ засоби, жанр ) вірша тичини "одчиняйте двері"

Це нереально. бо як кажуть легше з*їсти кирпичину чим зрозуміти вірш павла тичини ; )

Непосидючий, майстер на різні вигадки, федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб'є з рогатки, то синця наб'є своєму другові, то змія відбере в хлопців. перший по силі на всю вулицю. але, незважаючи на все це, у федька було дуже багато друзів: і гриць, і стьопка, і спірка. хлопці його дуже любили й поважали. мабуть, тому, що він був чесним і порядним. усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. до того ж федько був справжнім другом, і хлопці знали про це. толя – син хазяїна будинку, у якому жила родина федька, – був дитиною ніжною, делікатною та смирною з "невинними синіми очима". завжди чистенький і чепурнешяший, він зовсім не мав нахилу "до федькових забав" і ставився з погордою до мужицьких дітей. але якась невідома сила тягнула його до халамидника. толя – хитрий і підступний: він підбив федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються а інша його вада – заздрість – штовхає його самого на кригу. федько рятує толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захистити зляканого толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною – власним життям. толя навіть після смерті федька не відчуває власної вини, навіть забирає чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. він підлий і дріб'язковий толя –   егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. йому притаманні підлість, брехливість, хитрість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. я впевнений у тому, що в толі школи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного сміливого друга, яким був федько.

у народі кажуть: вік живи — вік учись. виникає логічне запитання: “невже в школі й університеті недоучують? ” чи цей вислів стосується лише тих, хто в дитинстві й ранній молодості нестаранно гриз граніт науки, а потім мусить протягом життя заповнювати прогалини у своїх знаннях?

на мою думку, вислів «вік живи—вік учись» слід розуміти не просто, як загальну фразу, що стосується лише шкільних знань, а в цілому – набуття життєвої мудрості, умінь, досвіду.

довести своє твердження я можу таким аргументом: по-перше, саме визначення слова «навчання» кожен розуміє по-різному. ось, наприклад, степан радченко із роману в. підмогильного «місто» вважав, що вчитися потрібно для того, щоб у майбутньому чогось досягти. і він таки вивчився, але це не ті знання, які потрібні людині. він просто вчився, але це не є показником його здобутих знань. адже людина не може жити, керуючись   тільки науковими знаннями, я , цього замало для повноцінного життя.

по-друге, люди, які прожили декілька десятків років, запевняють нас в іншому, а саме: знаннями є і досвід, і навички разом узяті. варто згадати історичних персоналій нашої країни, а саме ярослава мудрого. він був неперевершеним політиком, дипломатом, батьком, філософом. йому вдалося мудро зосередити владу в своїх руках і припинити міжусобиці, котрі в той час набрали великого розмаху. саме завдяки його твердому розуму, здобутих знань та досвіду він вдало керував державою.

отже, ми повинні не просто здобути освіту і цим самим засвідчити свою мудрість, а вміти вчитися, з користю пізнавати все, що нас оточує, набувати життєвого досвіду стільки, скільки живемо