Бильшисть людей зазначаэ що значно цикавише й приемнише читати художний твир у книжци а не з цифрового носия чому так? яка ваша думка?

Тому  що, коли ти відчуваєш запах книжного паперу тобі цікавіше читати; )

Рік:   1927 (написана за 2 дні) літературний рід:   епос жанр «моя автобіографія» остап вишня:   гумореска тема «моя автобіографія» остап вишня:   розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника. ідея «моя автобіографія» остап вишня:   висвітлити фактори, які впливають на формування митця, у гумористичній формі. композиція:   3 розділи. 1 розділ — народження остапа вишні, його дитинство (  де й коли народився, про батьків та дідів); 2 і 3 розділи — навчання остапа вишні; формування його світогляду. композиція твору відповідає формі ділового паперу – автобіографії. гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів – «фресок». автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим. проблематика «моя автобіографія» остап вишня формування митця пошана до старших повага до вчителів відповідальність за свою працю засоби творення комічного у гуморесці «моя автобіографія»: уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та побутових подій. поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів). уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні. іронія, прихована насмішка. парадокси — несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному. використання народної етимології, лайливих висловів. зображення комічних ситуацій, деталей, подій. використання жартівливих народних приказок і прислів’їв, порівнянь. у назві гуморески «моя автобіографія» використано тавтологію.

моя батьківщина  — україна. її неосяжні простори підкорюють серця мільйонів людей не тільки нашої країни, а й туристів, що приїжджають з усього світу.

де ще знайдеш такий соковитий колорит мальовничих куточків природи. густі листяні ліси, наповнені життям і свіжим повітрям, які дарують нам подих. кришталево чисті джерела і озера, які втамовують нашу спрагу. родючі землі, які годують нас. працьовиті, хлібосольні люди, які живуть дуже просто, працюють, не рук, на благо своєї країни.

взаємозв'язок людини з природою особливо міцний у сільських жителів. вони невпинно, від зорі до темна, орють, сіють, прополюють, підгортають, підрізають, поливають, вигодовують і бог знає, що ще роблять, щоб міста кожен день були зі свіжим хлібом, м'ясом, молоком, овочами та фруктами.

промислові міста, що розкинулися потужними індустріальними комплексами, по-своєму унікальні і грандіозні. дух захоплює, коли з висоти пташиного польоту дивишся, як вирує життя великих фабрик і заводів.

моя батьківщина  — це, в першу чергу, багатонаціональний народ. в яку сім'ю не потрапиш  — скрізь тебе зустрінуть радо і гостинно. здивують своїми звичаями, досита нагодують і напоять особливого приготування стравами, залишать на нічліг. людська доброта  — символ моєї батьківщини. милосердя, співчуття, любов до ближнього, бажання притаманні будь-якому корінному жителю.

військова міць моєї батьківщини надійно охороняє наше дитинство і мирне небо над головою. захисники вітчизни  — справжні патріоти, вони несуть свою службу з честю і мужністю.

я знаю, що коли виросту, теж стану гідним громадянином моєї батьківщини.