Спогади нечуй левицького про школу, батьків та няню мотрю. ( як він сам про них писав? : )

Яб поміг але не знаю

У романі показано український народ як народ, що у безперервних битвах відстоюю свою волю і незалежність. Зображення полку, що вирушає в похід, є наскрізним у романі. Це сповнені патріотичного смислу картини. Маруся завжди була учасницею цих проводів.
Загалом Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і наскільки здатні тримати зброю в руках задля її захисту. Так, з великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї і не брав до рук».

Десь перебув, десь нишком пересидів
На пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів.

Маруся — національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу.

З образом Марусі Чурай перегукується образ Богдана Хмельницького, який врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний вирок:

Таку співачку покарать за горло, —
Та це ж не що, а пісню задушить!

Десь так думала і сама Маруся:
Пісень немає — і мене нема.

Кінь Шептало – головний герой твору під назвою “Білий кінь Шептало”. Незважаючи на те, що автор використав образ коня, він наділив його рисами і характеристиками, які, як правило, характерні для людей, а не тварин. Думається, що такий літературний прийом цілком вийшов, бо в кінцевому підсумку на виході алегоричний образ білого коня на ім’я Шептало вийшов досить сильним і ефектним, він недалеко пішов від образу людини.

Образ має безліч цікавих людських якостей і піднімає деякі проблеми життя людини.

Риси характеру Степана: добрий, ніколи не посилає Шептала на важку роботу, працьовитий, розуміє коней, маленький чоловік, землисто-сірий, брудні, коряві ручиська, приземлений розум, турботливий, милосердний