Написать сочинения на тему " любов це одне з найпрекрасніших психічних захворювань ". на українській мові . нужно )

Світ   існує  завдяки  любові.    саме  любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.любов - почуття світле, святе почуття. від материн ського тепла проростає любов до землі, до людей. саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. і чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається" кохання - все для нас з того часу набуває іншого змісту. виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення. і тому любов - це одне з найпрекрасніших психічних захворювань.

добрий день, митько! пише тобі зовсім незнайома дівчинка, яка прочитала повість я. стельмаха «митькозавр із юрківки або химера лісового озера». мені дуже ваші пригоди і те, як ти із своїм другом поводився у різних ситуаціях. я побачила, що ти з сергієм справжні товариші і романтики. ти був настільки доброзичливий та довірливий, що повірив розповіді місцевого старшокласника василя про чудовисько з лісового озера. саме біля цього озера тебе з сергієм оселила бабуся. ти молодець, що не злякався цієї розповіді і вирішив будь-якою ціною зловити його або хоча б побачити химеру. ти виявив неабияку кмітливість у виготовленні пасток для химери. і ти, і сергій проявили незвичайну наполегливість під час нічних чергувань у очікуванні чудовиська біля озера. а коли тобі було страшно, ти не соромився у цьому зізнатися, чим ще раз підтверджував свою сміливість: «і я боявся. аж тремтів».  «лізти хотів, але боявся – страх один».

ти цілий місяць відчував себе дослідником, шукачем і слідопитом. вдень, коли не треба було чергувати біля лісового озера, ти разом із сергієм бігав у сільську бібліотеку для того, щоб якомога більше дізнатися про доісторичних істот, які могли жити у воді. бабуся не могла вами нахвалитися: «тихі, сумирні, слухняні, посидючі. а книжки як люблять! це ж щастя – таких діточок мати».

ти сміливий, бо не побоявся лізти у нічне озеро на порятунок, ще не знаючи про те, що це був василь. ти дружелюбний, добрий та доброзичливий, бо не розізлився і не образився, що химера лісового озера – лише вигадка старшокласника. ти навіть подякував василя за те, що він влаштував вам такі незвичайні канікули. та й не засмутився ти, що ви прогаяли так багато часу і ще не знайшли ні однієї комахи для шкільної колекції. ти знав, що у вас з сергієм ще багато часу – цілих два місяці для того, щоб виконати завдання вчительки і насолодитися літнім відпочинком.

мені б дуже хотілося приймати участь у твоїх із сергієм пригодах і мати таких друзів, як ти. хоча ти й вигаданий персонаж, але я впевнена, що і в реальному житті існують такі ж сміливі, добрі і романтичні хлопчики.

дякую тобі за хвилини цікавих пригод, які я пережила, читаючи оповідання, і за ті уроки доброти, які те мені надав.

усього тобі найкращого і прощавай!

коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. у бабусі був красивий чорний кіт мурчик. він був дуже розумний, але мав незалежний характер. він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.

і ось одного разу мурчик зник. раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. а тут не з'являвся вдома тиждень. всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. вона ходила по вулицях, питала сусідів, але мурчика ніхто не бачив.

і ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на мурчика. ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. це був мурчик. а виявилося, що господарі цього будинку поїхали   на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. сусіди сушили її в кухні на вікні. і мурчик в їх відсутність ласував рибкою. а коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.

нам з бабусею було дуже соромно за мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. ми всі посміялися, але потім бачили, як мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

оригинал