Написати твір-мініатюру на тему "як добрі справи в житті" 30 ів

Слово життя значить - робити ,творити . я знаю такий вислів "роби людям так, як ти хочешь щоб вони робили тобі ". отже добрі справи   це одне з того ,що ти можешь зробити для інших . найменше чим можливо зберегти та своїй країні своїм друзям це добрі вчинки .добрий вчинок може розтопити гору льоду ,погасити вогонь образи . якщо ти бабусі донести сумку то тобі гірше не стане а старенькій преємно. на моя думку добрі вчинки дуже в житті, та в різних ситуаціях !

я люблю читати книги. сидіти тихим вечором і при тьмяному світлі світильника перегортати сторінку за сторінкою, відриваючись від навколишнього світу. я поринаю в життя кожного персонажа, разом з ним закохуюся, засмучуюсь, дізнаюся щось нове я не можу без книг, вони дозволяють мені відволіктися від реального життя, від буденної суєти. вони дозволяють мені збагатити свій внутрішній світ новими враженнями та мріями, розвивають образне мислення напевно, саме тому найбільше я читаю фантастику і фентезі, а іноді навіть романи.люди, які пишуть у жанрі фентезі, відкривають для нас нові, чарівні світи. їх безмежна фантазія вражає до глибини душі. часом дивуєшся, як можна продумати кожну деталь в новому світі - від маленької травинки до дивовижних чудес магії? а адже придумують, і описують деколи так, що неможливо відірватися від оповідання.перед тим, як купувати книгу, я раджуся зі своїми знайомими. рідко коли виходить купити книгу навмання, тому що зараз друкують все що завгодно. але один випадок став для мене дуже вдалим і приємним.книга моєї однофамілиця вероніки іванової «відображення» стала справжнім відкриттям. ця письменниця немов вигадувала моїми думками. роздуми головного героя, його переживання, надії - все виявилося близько мені і навіть повчально.говорити про вероніці іванової і важко, і легко. важко, тому що це різностороння письменниця і поетеса, торкнулася всіх найглибших струн моєї душі. легко, тому що вона надзвичайно талановита і близька моєму серцю.старовинна прислів'я говорить: не можна двічі увійти в одну й ту ж річку. це буде вже інша ріка - вона тече, змінюються береги людина теж змінюється. кожне прожите мить народжує в ньому новий досвід, нову думку, нове почуття. не можна двічі «увійти» в одну і ту ж книгу. якщо це справжня книга, то вона рухається і росте разом з нами.серію книг про джерон кожен раз читаєш заново і заново відкриваєш для себе цього, та й кожного персонажа книги, тому що її сторінки щораз народжують нові думки.читаючи твори вероніки іванової, розумієш, яка все-таки складна штука життя: ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш. я думаю, що завдання кожного письменника - донести до сердець читача найпотаємніше, подарувати частинку себе. їй вдалося зробити це, і пам'ять про трохи дивною філософської книзі, яка подарувала мені кілька новий погляд на життя, назавжди залишиться найпотаємнішим пам'ятником моєї душі.

ответ: У вірші І. Римарука «Обнови» подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени. Ліричний герой поезыъ жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» — мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину — деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес.

Ну що ж .... а тепер і сам паспорт твору, бо це була тіп передісторія))))

Паспорт твору "Обнови"

Автор –> Ігор Римарук

Тема –> пошуки справжніх, неперехідних цінностей ліричного героя

Віршовий розмір –> верлібр. Не поділяється на стопи, рядки мають різну кількість наголосів, довільно розташованих, немає рим, розділових знаків. У цій поезії яскраво виражена біблійна символіка, яка тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття. У цьому вірші подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени. Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» — мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину — деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес. Вірш написано в постмодерній манері, що характерно для автора. У вірші майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Кожен сам ставить акценти і розуміє твір по-своєму. Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.

Объяснение: ♡♡♡ :> ^-^ ^+^ ^^♡