Як вшановують память про богдана хмельницького

20-21 квітня депутати та громадськість львівщини візьмуть участь у вшануваннях пам’яті борців за волю україни різних епох – козаків гетьмана україни богдана хмельницького, керівника повстання 1768 року максима залізняка та отамана полку ів холодного яру василя чучупаки.програмою урочистостей передбачено громадське віче коло пам’ятника максимові залізняку в селі медведівці чигиринського району черкаської області, спортивні змагання дітей та юнацтва, марш козацьких одностроїв та вишиванок, а також сходження на гору семидубова, де, за однією із версій, поховано гетьмана україни богдана хмельницького. на горі семидубовій будуть висаджені сім дубів в пам’ять про великого гетьмана, його старшин та козацтво. у вечері першого дня урочистостей відбудуться виступ кобзарів, показові виступи козацьких шкіл бойового мистецтва “спас” і “хорс”, козацький бій лава на лаву, конкурс на найкращу вишиванку, конкурс на найдовший козацький чуб, конкурс на найдовшу дівочу косу, а також концерт лідера гурту “мандри” сергія фоменка (“фоми”), лідера гурту “тінь сонця” сергія василюка та інших видатних українських виконавців.

Одного разу мама купила мені книгу тоді не дуже відомого ще для мене автора, а зараз справжнього володаря слова всеволода нестайка «тореадори з васюківки». перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. і все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору павлуші і яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв всеволодом нестайком. усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити. тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті. цей твір повів мене в прекрасну казку у чудо-світ дитячого життя, і відімкнув він двері у прекрасне, в романтику, що заворожує серця. він научив мене як володіти щастям, і як зробить барвистим цілий світ, як у метро проїхать на кориду, у повінь врятувати всіх сусід. тут знайдеш ти щось своє і знайоме, в героях упізнаєш сам себе. дитина і дорослий тут герої, а дружба в них завжди понад усе. мої ровесники ви і павлуша й ява, я з вами завжди була до кінця сміялася, раділа і переживала, ви для мене стали як сім’я. хай не найкраще ви в школі учились не все уміли до ладу зробить, та ви завжди з добром у серці жили і читачів навчили довкола все любить. насамкінець бажаю, щоб розлука ніколи не жила у ваших серцях, щоб пам’ять про дитинство безтурботне усмішкою озвалась на устах

Опис " яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах." турботлива, добра. "не руш! не руш! не ріж! не точи! се кров її. не пий же крові з сестроньки моєї."хоче кохати" часом заздрила на їх: так ніжно вони я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю; "мавка закохана"ірка в серце впала"як мавка думає про лукаша    " сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поє" турботлива до природи  " руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш." мавка про їхнє кохання" зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. у мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. в ту хвилину огнисте диво " ревнує лукаша до килини    ",нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її: вона лукава як видра." мавка отримує душу      " душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."