Загадки из слов идут не идут с сойдут а места

Идут, идут, а с места не сойдут.                           (часы)

героєві павлентієві пощастило вижити під смертоносним гра­дом війни. але як жити далі? хату розірвало бомбою, батько загинув на фронті. нема в що одягнутись. і як каже його мачуха ялисавета: «а що їсти? хліба намолотили тільки у державу і то не хватило до плану». (доречно запитати: «а держава — це не її голодні люди? »). і павлентій вступає до ремісничого учи­лища, бо там давали не тільки професію, а й сяку таку одежину (навіть шкарпетки, які багато хто із підлітків одягнув вперше у житті) та пайку хліба з сіллю. павлентія насправді звати павлом. та він сам себе так назвав «для солідності». він невисокого зросту, слабосилий, але добрий і делікатний. у почуттях і думках набагато доросліший, ніж мало б бути на його вік. училище розташоване у райцентрі, а хлопці живуть у селі. ходити треба щодня і не один кілометр степом — у темряві, у непогоду, ще і вовків розвелося вдосталь. та і серед людей вони теж не перевелися. ця повість — ніби відрізок із життя самого письменника. мабуть тому вона і вийшла такою щемкою і хвилюючою. чита­ючи її, не один раз стисне горло, а на очах виступлять сльози, хоча в повісті все тихо й мирно, герої її сторінок молоді й здо­рові, а деякі епізоди написані з тонким гумором. ця повість так і «проситься» на екран).

Максим грек  максим грек – 75-літній старець, що жив у монастирі. більше 30 років був ув’язненим за свої погляди, котрі не сильним цього світу. на старість його звільнили і тепер до нього часто навідувались за порадою. так і сьогодні до нього прийшов цар іван васильович. диякон іван федоров з цієї розмови тільки почув «книги — це ріки, що напувають всесвіт». коли ж цар пішов, максим грек почав розповідати диякону про свою молодість, як він навчався в італії і як познайомився з альдус мануціус, що був видатним друкарем книжок. в цей час ще мало друкувалося книжок і більшість їх ще переписувалось і обрамлялось власноруч, тому вони були такі коштовні. диякон іван любить книжки і вважає, що його хист, його талант саме в цій великій, святій книжковій справі.