Добрати синоніми заворожує (краса) і до слова ласі (

про які звичаї та традиції йдеться у повісті "гуси-лебеді летять"?

  у творі м. стельмаха "гуси-лебеді летять" читач поринає у дитинство автора - часи, коли шанувалися українські традиції. читаючи твір, ми маємо змогу познайомитись зі звичаями та традиціями українців. твір насичений прислів'ями та приказками. ось деякі із них:

сто друзів - це мало, один ворог - це багато.

над шкурою дрижати - людиною не жити.

де не посій, то вродиться.

  ці влучні народні вислови дозволяють нам пізнати чим жив народ, який світогляд мав. вміло автор передає і розуміння сенсу життя, особливості побуту українців. так, матір хлопчика каже: "хоч ми й бідні, та маємо квіти і в городі і на комині, і на полотні, яке зодягає нас". з особливою любов'ю наші предки ставились до землі, мали давні традиції її обробки. батьки михайлика розуміють, що земля - їхня годівниця, тому дотримуються усіх звичаїв, пов'язаних із її обробкою.

твір-роздум " українська мова-відображення нашої національної культури»

мова-це духовна скарбниця нації, її серце, словом людина може передати найпотаємніше, свої мрії, бажання, надії але чи замислюємося ми над усією значущістю цієї скарбниці, і тим, що саме по ній сприймають народ, його звичаї, традиції? на мою думку, українська мова-відображення нашої національної культури, адже вона пройшла крізь усі заборони разом з народом, який, на жаль, тепер цурається її, показуючи неповагу, перш за все до самого себе.

прикладом того, що саме в слові культурна сила народу є те, що наша мова має складний шлях розвитку і численні заборони щодо її визнання. однак українці об'єднувалися і робили все, щоб їх слово удосконалювалося і передавалося нащадкам з покоління в покоління. саме таким чином до нашого часу дійшли культура,досвід, мудрість, звичаї предків, бо вони занесли до мовної скарбниці все те, чим можемо пишатися зараз ми. була б україна відома, якби не мова, якою писали свої безсмертні твори видатні письменники і поети, такі, як шевченко, франко, леся українка, котляревський. я думаю, що ні, адже саме по цих людях світ знає україну. тому слово - колодязь з якого ми черпаємо розумі красу наших традицій, за якими можна побачити культуру нації.

іншим прикладом того, що мова є відображенням народу є його ставлення до рідного слова. на жаль, в сучасні часи більшість людей, які проживають на території україни, спілкується таким - собі на суржику, тобто змішують іноземні слова з українськими, або ж взагалі говорять російською, тому що державної мови цураються і вважають її непрестижною. особисто я знаю тільки кількох людей, які не враховують ці нові тенденції мовлення. інші ж на питання чому ти не говориш рідною мовою сміються в обличчя і кажуть, що це не модно. я не схвалюю такого ставлення, тому що мова - це багатство, послане богом народу і не можна відмовлятися від неї, як роблять це люди в нашій країні. це загрожує занепаду і зміні слів, що формуються протягом століть. олесь гончар говорив: «той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати поваги до себе», і це дійсно так, адже люди, які не мають поваги до духовної скарбниці свого народу, духовно вбогими. я сподіваюся, що українці це зрозуміють, тому що мова-обличчя нації, її культури, тому якщо ми хочемо, щоб україну поважали інші, то повинні навчитися поважати своє слово і перш за все себе.

отже, мова - це відображення нашої культури, бо вона показала через що пройшов наш народ, вистояла всі заборони, як переконливо свідчать про це наведені епізоди і приклад з власного життя.