Характиристика фарбованого лиса (з казки "фарбований лис"

"гроно" — літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою в.поліщука (1920) при редакції газети "більшовик" — органу київського губкому,кп(б)у (п.филипович, д.загул, г.косинка, гео шкурупій, а.петрицький, г.нарбут та і у збірнику декларувалося "credo" цієї групи, де визначався її метод ("спіралізм"), як щось середнє між імпресіонізмом та футуризмом, публікувалися вірші в.поліщука, м.терещенка, д.загула, п.филиповича, проза гео шкурупія, г.косинки, ю.меженка, м.любченка. "г." відмежовувалося від пролеткультівців, що засвідчує стаття костя котка "на роздоріжжі". збірник відбивав невизначеність ідейно-естетичних пошуків тогочасного письменства, коли поряд друкувалися майбутні авангардисти (в.поліщук) та "неокласики"

коли я читав повість а. я. чайковського "за сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. хоч павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії україни! і ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.

ось павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.

андрій чайковський не ідеалізує павлуся. хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору сулеймана, можна виправдати. ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку ганнусю і визволити її з неволі. цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.

, образ павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.