Написать мини твир на тему чи пiдкорить мiсто степан радченко?

Усвоєму романі «місто» через розкриття образу степана радченка – вихідця з села, який прагне «закріпитися» у міському житті – в.підмогильний  намагається розв’язати одвічну проблему неоднозначності людської душі, знайти рішення, не моралізуючи та не у крайності.основна тема твору – доля селянської молоді, у якої після радянської революції з'явилася неймовірна до того можливість отримувати якісну освіту, «вийти в люди», досягти чогось більшого у житті, а також внести у закостеніле сільське життя живий подих прогресу, культури, творчого прагнення та натхнення. проте багато з них, і степан також, стикнулися з тим, чого не   чекали. місто давно живе за своїми правилами, яких не під силу змінити наївним «здобувачам» з села, скоріше їхня доля – пристосування, в кращому випадку таке, що дозволить їм розкритися та реалізувати свої амбіції.степан радченко, енергійний, здібний, рішучий, впевнений юнак, що приїжджає з села до києва, щоб отримати освіту та направити її на благо рідного села, сприяти переходу сільського життя на новий, вищий рівень у всіх сферах. спочатку його лякає місто – велике, шумне, вороже, сповнене незнайомих людей та незвичних дійств. при цьому село здається йому тихим пристанищем, чимось ідеальним, теплим, рідним. проте місто знайшло гачок, на який впіймало степанову душу, та поступово змінило і його прагнення, і світогляд. степана захопила література, він відчуває в собі разом і здібність до неї, і жагучу потребу визнання свого таланту. він кидає навчання, стає відомим письменником, але разом із цим пристосовується до міського життя, починає поділяти і мрії міських жителів , і способи їх здійснення, і моделі поведінки. степан радченко більше не ідеаліст, сповнений світлих сподівань, а прагматичний молодий чоловік, здібний, ерудований, іронічний, який здатний на жорсткість задля досягнення своєї мети.чи підкорив місто головний герой? .він підкорив місто, але місто покорило ін став типовим жителем міста.

тарас григорович шевченко – видатний поет і вірний син українського народу. він щиро любив свою батьківщину, мріяв про незалежність та свободу. куди б не закидала його доля, де б він не був, т. шевченко ніколи не забував рідні місця і завжди прагнув повернутися до рідної країни, прагнув зустрітися зі співвітчизниками і однодумцями. роздуми великого кобзаря над долею свого народу, любов до батьківщини, печаль і туга за нею під час перебування на чужині висловлені у багатьох його поетичних творах.

у далекому і холодному петербурзі, в час, коли т. шевченко знаходився у казематі, в його уяві виникали неповторні картини рідного краю, він часто згадував облиті білим цвітом вишневі садочки, сповнені піснями дівчат про кохання. саме такі спогади відтворив поет у своєму невеличкому вірші «садок вишневий коло хати». ця поезія вражає глибиною своїх почуттів, любов’ю автора до свого народу, до неповторної краси української природи. вже не сподіваючись повернутися на рідну землю, поет намалював чудову картину:

«садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть.

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи дівчата,

а матері вечерять ждуть».

а перебуваючи на засланні у казахських степах, всі свої помисли т. г шевченко звертає до поневоленого українського народу. поезії, написані ним в той час, сповнені роздумами про те, як його творчість є рідній землі, як його вірші сприймають співвітчизники. наприклад, у поезії «хіба самому » т. шевченко ставить такі важливі проблеми:

«для кого я пишу? для чого?

за що я вкраїну люблю?

чи варт вона огня святого? ».

де б не знаходився т. шевченко, він постійно відчуває нерозривний зв'язок з батьківщиною, усіма силами виявляє синівську любов до рідної україни. під час заслання, перебуваючи в далеких непривітних степах, поет мріяв, щоб вітер приніс йому хоч «крихітку землі із-за дніпра». він мріяв повернутися на рідну землю і ще раз побачити чарівну українську природу:

«може, ще я подивлюся

на мою украї».

так писав т. шевченко в поезії «лічу в неволі дні і ночі».

кожним рядком своїх віршів т. шевченко утверджував любов до рідної країни, висловлював непереможне бажання бачити україну незалежною і вільною. достатньо відчути, з якою впевненістю і силою великий кобзар сказав такі слова:

«я так люблю

мою україну убогу,

що проклену святого бога,

за неї душу погублю».

т. шевченко був упевнений, що прийде час, коли настане страшний суд над панами, люди розкуються і щасливо заживуть на оновленій українській землі. великий кобзар висловлював бажання, щоб його обов’язково похоронили серед безмежного українського степу.

любов до вітчизни і віра в щасливе та вільне майбутнє українського народу поетові перенести поневіряння і злигодні та вистояти у будь-яких труднощах. з того часу, коли жив і творив великий кобзар, пройшло рівно два століття, але його поезії й зараз зачаровують і дивують, вчать безмірної синівської любові до рідної землі і відданості україні.

На  початку ххі століття бути волонтером стає модно. можемо спостерігати, як  відомі зірки голівуду змагаються у  ділах благодійності або приймають участь в  різних акціях волонтаріату.можна сказати, що  коріннями волонтаріат сягає до  початку людства. спочатку в  нього не  було інституційних рамок. він розвивався в  церковних і  позаурядових організаціях.є  дані, що  в  1859 році французький письменник-журналіст  анрі дюнан, вражений кривавими картинами битви при сольферіно, запропонував ідею створення червоного хреста  — організації, яка працювала  б на  волонтерських засадах і  надавала першу медичну пораненим бійцям. принципами, сформульованими  дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у  всьому світі.в  1920 році швейцарець  п’єр цересоль  організував табір, в  якому приймали участь австрійські, ійські, французькі та  німецькі волонтери. вони мали на  меті спільними силами відбудувати село під верденом у  франції, яке було знищене під час війни. деякі з  волонтерів були солдатами, які нещодавно боролися один проти одного. попри  те, вони зуміли об’єднатися і  працювати в  згоді для блага людей, які втратили свої домівки. після іі  світової війни виникло дуже багато різних організацій, що  просували ідею волонтаріату, яка залишається дієвою до  сьогоднішнього дня. однією з  них є  юнеско, яке засновано для того, щоб реалізувати «інтелектуальну і  моральну солідарність людства» з  метою запобігання виникнення третьої світової війни. мала вона також у  координуванні та  налагодженні співпраці між волонтерськими організаціями ccivs (coordinating committee for international voluntary service). заснування європейського союзу і  його розширення новими державами мало немалий вплив на  розвиток організацій, що  займалися волонтаріатом. це  дало змогу об’єднати державні інституції в  мережу співпраці, проведення спільних дій та  розширення обсягів діяльності. органи європейського союзу розробили також вказівки, що  діяльності цього типу організаціям на  територіях європейської спільноти. були розпочаті різні програми, які у  фінансуванні цих заходів. волонтерство яке остатніми роками здобуло велику підтримку в  нашій країні, може вважатися справжньою ознакою часу, свідченням зростання соціальної свідомості та  солідарності людей. в  цьому контексті неможливо не  згадати нещодавні події, а  саме: «18  лютого 2011  року, в  києві пан  олів’є , координатор системи оон, відкрив міжнародну конференцію „волонтерство  — шлях до  благодійності для всіх“, яка об’єднала 250  учасників. під час конференції обговорювались питання щодо волонтерства як  соціального капіталу суспільства та  його соціальної й  економічної складової, розглядали сучасні проблеми розвитку інфраструктури волонтерства в  україні, також дискутували стосовно ролі вищих навчальних закладів, релігійних організацій у  розвитку волонтерського руху в  україні». варто звернути увагу на  те, що  відкриття конференції в  києві відбувалась в  рамках святкування 10-ї річниці міжнародного року волонтерів, проголошеного організацією об`єднаних націй. у  своєму зверненні координатор системи оон пан  олів’є   повідомив, що  «оон є  сильним і  постійним союзником волонтерського руху». він зазначив, що  «в  україні, дух волонтерства безсумнівно зростає, проте попереду ще  довгий шлях до  моменту, коли волонтери стануть стійким ресурсом. тому оон закликає уряд при розробці програм взяти до  уваги і  залучати такий цінний актив як  волонтерство, який сприяє підтримці давньої традиції співпраці, згуртованості громад». сприяло розвитку волонтаріату і  виникання молодіжних організацій, рухів (пласту, української молоді  — христові)