Природа є дійовою особою за твором "слово про похід ігорів"

природа відіграє важливу роль у розвитку подій у творі. автор, уважний спостерігач природи, наділяє її людськими думками, почуттями. в поемі простежується глибоке знання автором степової природи — опис берегів дінця як «срібних». ігор хвалить дінець, що той «сторожив» його, коли він ховався в заростях річки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про наближення людей.наділення природи людськими якостями простежується в тому, що вона співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли ігор рушив у похід — світло сонця померкло; є ігореві в його втечі з полону; ярославна звертається до сил природи; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі.взаємозв’язок людини і природи спостерігаємо у порівняннях людей з птахами, звірами: із турами, соколами, воронами, зозулею. ігор вступає в розмову з дінцем і отримує від нього .злиття природи з діями людей, її дійова активність — перед битвою з половцями криваві зорі світло пові; чорні хмари з моря йдуть; земля гуде, ріки мутно течуть, прах понад полями несеться; після поразки русичів — широкий сум іде по русі.значна увага у творі приділяється значимості сонця — елемента природи.сонце співпричетне до справ дійових осіб поеми. більш того, воно зображене поетом як світило, що володіє «даром» пророкування, завбачення: «тоді ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його вояків прикрило»; «сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць ».передчуттям трагічного результату походу князя ігоря разом з сонцем сповнена вся природа: тут і «кривавії зорі» і «земля гуде», і «ріки мутно течуть», і «порохи поля прикривають».а ось ще одна цікава поетична інтерпретація образу сонця в «слові»: ярославна, яка плаче на стінах путивля за ігорем звертається до сонця як до людини, як до своєрідного вищого покровителя, який посилає всім тепло, світло життя. у цьому епізоді сонце олюднене, одухотворене. в іншому епізоді сонце нарівні з людьми радіє, що ігор повертається з полону: «сонце світиться на небесах — ігоркнязь в руській землі».таким чином, автор «слова про похід ігорів» — уважний спостерігач природи, є очевидцем того, про що ним написано у творі.

Ці слова Ліни Костенко засвідчують велич Т. Шевченка –

Поета, Художника й Пророка, який крізь століття й

сьогодення стає учасником і співучасником наших патріотичних

діянь. Ось уже півтора сторіччя творчість Т. Шевченка залишається

одним із провідних культуро-творчих чинників духовного життя

України. Звернення до Т. Шевченка завжди актуальні для

українського суспільства. П. Куліш зазначає, що творчість

Т. Шевченка запалила те поетичне світло, при якім стало видно по

всій Україні, куди кожен мусить Т. Шевченко виріс у патріархальній сім’ї, де любов до Бога

була неодмінною умовою життя. Перші відомості про церкву, про

вчення Христа, про християнську мораль Т. Шевченко одержав від

дуже релігійного батька, який удома по неділях і святах часто

вголос читав Святе Письмо про життя святих. Т. Шевченко

перечитував Святе Письмо раз у раз в час скрути, у похмурі дні

недолі, він припадав до нього як до цілющого джерела мудрості і

життєдайної снаги. «Новий Завіт я читаю з благоговійним

трепетом»

1

, – писав Т. Шевченко у 1850 р.

Як свідчать дослідження

2

, Т. Шевченко з дитинства добре знав

Псалтир, учився по ньому читати. Дуже добре знав Біблію, а у роки

заслання вона була для нього майже єдиною книгою. Коли він

служив у дяка, йому часто доводилося читати молитви над

померлими, відбувати церковні богослужіння. У «Щоденнику»

Объяснение:

Тема «Білий кінь Шептало» : розповідь про буденне життя коня Шептала. Ідея «Білий кінь Шептало» : возвеличення гармонії, яка ться у взаємостосунках людини і світом тварин. Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле. Жанр «Білий кінь Шептало» : оповідання. Головні герої «Білий кінь Шептало»: кінь Шептало, Стапан Проблематика «Білий кінь Шептало»  — людина в суспільстві; — свобода і неволя; —  особистість і натовп; — дійсність і мрія. Композиція «Білий кінь Шептало»  Експозиція: знайомство читача з конем. Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней. Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю. Розв’язка: повернення коня додому. Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує. Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. 2

Объяснение: