Образ птаха у думі буря на чорному морі

На мою думку сокіл- завжди символ хороброї, чесної людини, а в даному творі "сокіл-білозірець" потрапив в біду. також це можна пов'язати з тим, що чорне море- шлях захоплених українців на турецьку каторгу, і сокіл "квилить-проквилає", тобто плаче через долі своїх побратимів.

«в одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. очі налилися кров’ю з лютості та розпуки. в руках держала сокиру». (палажка, мати павлуся.)  «їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (татари, що напали на спасівку.)  «…був кремезний козак літ тридцяти. одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. на ногах добрі шкапові чоботи. сорочка була подерта і замащена… жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки. …згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана». (семен непорадний, сторожовий козак.)  «йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. до того, він знав, як лічити рани зіллям…» (січовий дід панас.)  «розплющив очі і побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. на ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. …уся його зброя — довгий ніж за поясом». (потурнак — харциз карий.)  «був веселий, і за це його всі полюбили. девлет-гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха». (павлусь.)

ліричний герой не капітулює перед   — він впевнений у своїй правоті.

якщо герой збірок «з вершин і низин» та «зів’яле листя» був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки «мій ізмарагд» урівноважений, спокійний і розсудливий*.

отже, мотиви лірики івана яковича франка — це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у евоїх почуттях. мої думки і почуття, викликані творами збірки і. франка «зів’яле листя»