Історія створення заповіту т.г.шевченка. прошу і

  тарас шевченко!                                                                                                       досить було однієї людини,                                                                                                       щоб урятувати цілу націю.                                                                                                                           остап   вишня             тарас григорович шевченко - птах, який своїми крильми розсунув хмари та відкрив народові шлях до сонця. а хіба ж поезії його - не сходинки на небеса? славетний "заповіт", на мою думку, є найважливішою частиною нашої подорожі до щастя. не існує, напевне, українця, котрий не знав би знаменитого:                                                             і мене в сім'ї великій,                                                           в сім'ї вольній, новій,                                                           не забудьте пом'янути                                                            незлим, тихим словом.           щоб зрозуміти вищезгаданий "заповіт", треба цілком зануритись у тодішній світ, поглянути на знамениту поезію очима шевченкових сучасників.           смерть, біль, цими єдиними трьома слловами можна зхарактеризувати становище людей. вони повністю перебуввають під владою панів, які                                                             кайданами міняються,                                                           правдою торгують             усюди лише непроглядна темрява, ніякого майбутнього. і раптом, наче проблиск сонячного проміння, у житті кріпаків вогнем спалахнув кобзар. його віршів підбадьорювали нещасних, не давали їм падати духом.           жорстокі царі та жандарми, помітивши вплив шевченка на громадкість, заперечуючи українську мову, не раз намагалися згубити його. але навіть після смерті тарас григорович повернувся до нас своєю палкою піснею, живучи у написаних словах. і поневолені, як пророкував наш геній, звільнилися від кайданів лихих панів.           та на цьому роль поезії кобзаревої не скінчилася. хіба вже досягла вкраїна вершин своєї краси та можливостей? ні! чи всі земляки наші нагодовані та щасливі? ні! тож наберімося наснаги з цілющогго джерела шевченкової поезії, візьмімо "заповіт" за гімн, і розбудуймо нашу країну до найвеличнішої держави, аби справдилося шевченкове пророче:                                                             і на оновленій землі                                                             врага не буде, супостата,                                                             а буде син, і буде мати,                                                              і будуть люде на землі

Мені подобається князівна з драми-казки ,,микита кожум'яка" і я б хотіла нею  зіграти на  сцені.подобається вона мені тим,що вона, незважаючи на свій високий сан, на те,  що вона є не простою людиною, а поважною княгинею, має такі самі людські почуття, як і прості люди. вона дуже любить свою єдину доньку. але прийшло нещастя - її хоче забрати змій. в княгині болить серце за свою дитину, вона роздумує                                        ах, я так серцем не боліла,                                            коли орда в степах кипіла,                                              і князь з мечем і на коні                                            літав орлом між дитина для неї - понад усе. вона переймається тим, що мусить сама віддати доньку змієві, що нічим не може заради цій біді. груди у неї горять вогнем, звістку від змія княгиня прирівнює до келиха з отрутою.як бачимо, в драмі княгиня - звичайна проста жінка, яка самовіддано, понад усе любить свою дитину і готова на все, заради її спасіння. в цій казці в образі княгині автор зобразив всіх матерів, для яких життя і щастя своїх дітей завжди є на першому місці.

  у творі стельмаха "гуси-лебеді летять" утверджується шанобливе ставлення до природи. головний герой твору, михайлик, виріс у дружній родині трудівників, які особливо шанували землю-годівницю. матір михайлика була працьовитою жінкою, вела хазяйство, працювала в полі. жінка привчила хлопця бачити красу природи, шанувати її, жити з нею в гармонії. 

    мати михайлика вірила в те, що з землею можна поговорити та дізнатись, чи гнівається вона, чи щось просить. якщо урожай не добрий, то з землею можна домовитись, попросити її. а як жінка любила весняні сходи, як відчувала рослини, як поважно ставилась до кожної насінини! твір "гуси-лебеді летять" відносить нас у часи, коли люди жили землею, шанували її. то ж бережімо природу і сьогодні, бо вона - наш дім, наша годівниця.