Твір якби я жив за часів т.г.шевченка

Історія українського народу була позначена постійною невпивною боротьбою за своє існування, за свою волю та право самостійно визначати свій подальший розвиток. тільки наприкінці хх ст. ми змогли жити у незалежній країні. та зараз знову на нашу волю хочуть накинути кайдани. за часів шевченка україна, була колонією російської імперії. щоб тримати у покорі своїх підлеглих , необхідно було придушувати будь-які спроби самовизначення. якщо людина усвідомлює свою індивідуальність, неповторність, як правило, вона прагне позбутися чужої влади над собою. звісно, що поет усе це розумів, як тепер кожен із нас, хто любить свою батьківщину. проте наш час і час шевченка, дуже схожі. в  творах шевченка чітко видно, що його дратує несправедливість, жорстокість, непомірні амбіції російської імпеперіїї, які маскуються християнською турботою. він відверто глузує з тих, хто, прикриваючись милосердям, знищує найкращі здобутки чужої культури: чого то ми не вмієм? і зорі лічим, гречку сієм, фрацузів лаєм. продаєм або у карти програєм негрі таких таких простих. слід зазначити, що критика шевченка спрямована не стільки проти катів, скільки проти тих, хто терпляче зносить це катування. треба подолати страх у душі, осягнувши героїчну боротьбу лицарів минулого та лицарів сучасності. а подолавши страх, вперто й впевнено боротися за свою волю. схаменіться! будьте люди, бо лихо вам буде. розкуються незабаром заковані люде настане суд, заговорить і дніпро, і гори і потече сторіками кров у синє море дітей і не буде кому одцурається брат брата і дитини мати. час шевченка, знов настав. я розумію його, як ніколи. наш обовязок - зробити все можливе для того, щоб стали пророчими шевченківські рядки: і забудеться срамотня давняя година і оживе добра слава, слава украї как то так.

Вобразе шептала кроется метафорическое стремление человека к воле, к свободе. это стремление живет где-то в глубине и вырывается на волю, когда терпеть уже нет сил. но шептало возвращается. и одна единственная фраза из рассказа отражает главную его проблему: возможно ли «стать покорным, оставшись в душе свободным»? что кроется за этой жизненной позицией? по моему мнению, отношение к позиции «стать покоренным, оставшись в душе свободным» может быть двойственным. с одной стороны, это позиция пассивности, позиция лицемерия и слабости.

література другої половини 19 століття — умовний період в історії літератури від середини 19 століття до 1890-х років. в естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою реалізму у західній європі та росії, подальшим розвитком романтизму, складним комплексом змішаних романтично-реалістичних систем у країнах центральної і південно-східної європи, у сша, а також течією натуралізму. в більшості країнах сходу і африки домінують ідеї просвітництва, але в найрозвиненіших літературах (японська, турецька) проявляються і нові течії романтизму та реалізму. в ідейному вимірі на західну літературу цього періоду значний вплив справила філософія позитивізму, а також тогочасні наукові відкриття, а на літературу сходу — нові течії