Щастя можно знайти тильки на ридной зимли( за поемо"евшан

Для кожної людини надзвичайно важливо знати і відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї с рідні, що на неї завжди чека- ють і їй повернутися. де б ми не були, які б дива не бачили. с куди але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. любов до рдного краю необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. саме тому ця проблема надзвичайно гостро постаe у зла мні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці. темі збереження історичної пам'яті, шанування своеї землі. батьківщини присвятив поему oевшан-зілля о микола вороний. узявши за сюжетну основу легенду з галицько-волинського літопи. су про те, як князь володимир мономах під час походу взяв у по- дом сина половецького хана, вороний створив цілком оригінальний художній твір  володимир мономах залишив хлопця на чужині, в киев. за гарну вроду хлопця оточили розкошами и увагою, тому він швид ко забув рідний край і батька. але старий хан журився й плакав за своею дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до киева гуд- ця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля але умовляння не діють, навіть пісні(ані про волю половецьку, ані материна колискова) не справляють враження на сина половецького хана.микола вороний не просто переказ ye сюжет легенди, поет творчо переосмислюe літописний текст і надac твору особливо ліричного й, водночас, драматичного звучання. старий посланець, розумію- чи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже там, де пустка замість серця, порятунку вже не б i лише застосування магічного евшан-зілля(відчувши запах рослини з рід них степів, юнак відразу все пригадав) змушуe хлопця зрозуміти, хто він яке його коріння, де його батьківщина. за літописом, юнак, e, заплакавши, мовив: да есть на своїй землі кістьми лягти, лучче аніж на чужій славному бути». саме ці слова винесені в епіграф поеми. вороний наголошуe, що в оповіді половецького хлопця про надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відц від свого народу й за- був свій край. скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана., що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато їх і в самій україні! у заключних акордах поеми митець звертається вже безпосеред- до україни, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду марними співи кобзарів, ощо співали-віщу- заповіти благородні. ніщо не може змусити народ поважати себе. отже, виходить, що omei сили, духу, зрива на ноги, в нас що нема, і манівцями ми блукаем без дороги! ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе евша- риторичним поста питання автора про те, де ж узяти того ну, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, -шлях край свій повороту? ! » таке питання можна було би поставити ж й багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось див- до ного казкового евшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути riдними свое землі, шанувати себе.

Объяснение: 1) в, 2)б, 3) в, 4) а, 5) а, 6) в, 7)в, 8)б, 9)г, 10) а, 11) а, 12) в

II. Теорія літератури.

1.Встановити відповідність

1. Епітети  - Б. (тихі зорі )

2. Метафори  - А. (цвіте доріжка )

3. Порівняння  - Г. (той рушник простелю, наче долю. )

4. Тавтологія  - В. (відкрито вже відкрите )

2. Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього.

1) Дощами мита-перемита,

  Дощами знесена у даль…  - Г. («Чому, сказати, й сам

не знаю…». )

2) Навчишся надать блискавичність думкам

  І рішенням твердість каміння.  - А. («Захочеш – і

будеш…». )

3) Господь багатий нас благословив дарами,

  Що нікому не одняти…

4) Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

  І зелені луги, й солов’їні гаї…  - В.( «Пісня про рушник». )

5) Хочу крикнуть в далечінь безкраю

  І когось на до кликать…  - Б. («Пломінний день».)

3. Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавроша

«Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою.

1. Фікса.  - г) агент таємної поліції;

2. Мілена.  - б) кохана Івана;

3. Брякус.  - д) тренер Івана.

4. Пандорський.  - а) найсильніша людина Німеччини;

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює  ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. зовнішність климка: «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» риси характеру климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. прагнення климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби значення образу климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру. джерело