Написати про вiдповiдальнiсть людини

Недаремно говорять: «життя прожити — не поле перейти». і прожити своє життя без помилок не вдається нікому. хоч існує прислів’я: «на чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. можливо, так краще відкладається у голові та серці. але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. часто емоції чи незнання справи не змоги все обдумати так, як хотілося б. думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами штовхають дитину(людину до поганих вчинків. 

Трагізм у тому, що його сини загинули, але при різних обставинах. андрій (молодший син) полюбив польську дівчину. і через свою любов зрадив батька і всіх своїх бойових товаришів. він приєднався до ворожого війська і виступив у бою проти козаків. побачивши це тарас бульба був шокований і сказав,- "я тебе породив, я тебе і вб`ю." і застрелив із рушниці андрія. остап ( старший син) - залишався вірним своїм товаришам до останньго. але в одній із битв його і ще декількох козаків беруть у полон і відправляють до варшави. там на великій площі остапа жорстоко катували і вбили на очах батька. так тарас бульба втратив обох своїх синів. що ж стосовно вибору життєвих шляхів. на мою думку, у андрія був вибір. він міг подавити свої почуття і залишитися вірним своїй батьківщині, і, можливо, тоді в нього був би шанс вижити.  а в остапа, я вважаю, не було іншого вибору. він залишився вірним своїм життєвим принципам, захищаючи україну від нападів поляків. кожного разу ідучи у бій він був готовий загинути. адже доля непередбачувана. багато козаків полягло у битвах з ворогом. як кажуть, не він перший, не він і останній.

Кохання… воно підносить людину до небес і розбиває її душу, робить нас сильними і слабкими водночас… кохання має надзвичайну силу – воно розкриває справжню людську сутність. через кохання ми здійснюємо найпрекрасніші і найжахливіші вчинки, воно робить нас тими, ким ми є.у повісті «дорогою ціною» м. коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: остапа і соломії. їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. саме тому соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. але коли остап вирішує втекти на волю за дунай, соломія тікає з ним. вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. але це не зупиняє дівчину. заради коханого вона ладна на все. соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з остапом зникне сенс її життя.саме кохання остапові і соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли остап був тяжко поранений. саме любов соломії не дала йому померти. на мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому будь-яким чином… соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…   та найбільше мене вразило те, як соломія визволяла остапа від турків. дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. і, на жаль, так і сталося: соломія загинула, рятуючи остапа. але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з іваном не змогли остапові… хоча тут вона помилилася – остапа вони звільнили. ціною власних життів. саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного…остап залишився жити. він отримав жадану волю. та чи радів він їй? до старості згадував остап соломію, жив сам, адже : «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…». ціною життя коханої отримав остап волю, і тому вона вже е зробила його щасливим.я вірю у кохання, адже це, дійсно, найкраще почуття, яке може відчувати людина. і якщо кохання справжнє, то людина ладна пожертвувати власним життям заради щастя коханого чи коханої, як це зробила соломія.